Освіта Валява

Творча група:

керівник – Івасюк Тетяна Іванівна. Освіта вища, закінчила Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича вчитель математики Валявського ЗНЗ І-ІІ ступенів. Молода, талановита вчителька. Керівник гуртка «Сходинки до математики». Займається пошуковою роботою, досліджує розвиток освіти села Валява.

 

Миронюк Ірина – учениця 9 класу. Призерка районних та обласних спортивних змагань з легкої атлетики. Займається пошуковою діяльністю про розвиток освіти.

 

 

 

 Веренька Ігор – учень 9 класу. Ціленапрямлений, спортивний, призер районних спортивних змагань з легкої атлетики. Займається пошуковою діяльністю про розвиток освіти села Валява.

 

 

Перша школа була споруджена в селі у 1853 році, а почала працювати роком пізніше. Навчання було трирічне. В ній навчалося 32 учнів, і то переважно діти заможних селян. Викладання велося на німецькій мові. У 1903 році – 6 річне. В ній на перших порах навчалося 60 учнів. Перша школа була розміщена в сільській хаті, що знаходилась на території сучасного дитячого садка.

Трохи пізніше, школа розмістилась у виразно айстро – угорській будівлі, де сьогодні знаходиться дитячий садок.

У 1912 році школа була семирічною. У 1914-1917 роках наш край був охоплений полум’ям Першої світової війни. Навчання в школі було припинено у зв’язку з тим, що на околицях нашого села відбувалась битва. Це поле ввійшло в історію як «Поле пам’яті».

Кінець 1918 р. – початок 1919 року ознаменувався початком румунської ери в історії нашого краю. Школа продовжувала функціонувати, навчання проводилося румунською мовою. В музеї історії села Валяви зберігаються фотографії, документи про закінчення школи, що свідчать про те, що оцінювання проводилося за десятибальною системою, а в графі національність – записувалось : румун чи румунка.

Крім основних дисциплін вчилися : шити, плести, куховарити, прибирати кімнати. Кожен день навчання починався о 8 год, а закінчувався о 14 год. Щодня було по 5 уроків. Навчальний день в школі починався з обов’язкової молитви, що починалася на першому уроці. Навчання проходило 6 днів на тиждень. Від учнів школи вимагалася сувора дисципліна . Основні правила поведінки визначав загальношкільний статус «Правила для учнів».

Таким чином , на 1939 рік наша школа давала добру освіту. Але наближався 1940 рік, що приніс великі зміни у життя усіх буковинців, а отже і нашої школи.

16 вересня 1940 року гостинно відкрила свої двері семирічна школа. Всі діти навчального віку були залучені до навчання. Румунський уряд відправив у село 10 вчителів, щоб навчити свалявських дітей рідної української мови.

Першим директором Валявської семирічної школи був Микола Тимофійович Скрипак.

1940 – 1945 роки були наповнені для Буковини трагічними подіями.

28 червня 1940 року радянські війська вступили на територію нашого краю і швидко повністю її зайняли. Навчання проводилося на російській мові.Учні розмовляли переважно українською, румунською, рідше німецькою мовою.

Через це, а також через відсутність певних навчальних програм, загальний рівень навчання знизився.

Німецько – радянська війна для Північної Буковини почалася вже на світанку 22 червня 1941 року. Румунські війська, що воювали на боці Гітлера, повністю окупували Північні Буковину і офіційно встановили румунську королівську владу. Територію краю було перейменовано на «провінцію Буковину». В школі відновилося навчання за старими румунськими програмами. Навчання в школі продовжувалося з 1941 по 1943рр. У 1944 році школа припинила своє існування. До вересня 1944 року Чернівецька область була повністю визволена.

Розпочався новий етап розвитку нашого навчального закладу, пов’язаний з новим суспільно – політичним становищем тогочасної Буковини, що увійшла до складу Радянської Буковини. Обласний і районні відділи освіти намагалися відновити роботу шкіл на всі території Чернівецької області.

У перші повоєнні роки школа Буковини, в тому числі і наша, працювали в надзвичайно важких і складних умовах : учні не були забезпечені підручниками, зошитами, тому писали на старих газетах. Чорнила виготовляли самі , роздавлюючи ягоди бузини. У класах – холод, шкільної їдальні і буфету не було. Багато учнів приходили на заняття голодні, погано вдягнені. Не вистачало вчителів. Але потяг до знань, до світла був такий великий, що діти сіли за парти.

У 1945 школа відновила свою роботу. До 1970 року школа була розміщена у 3 приміщеннях. Початкова – в попівській хаті, старші класи вчилися в будинку, де зараз діє дитячий садок і ще вчилися у зруйнованому панському будинку. Де сьогодні знаходиться музей історії села Валяви, сільська рада та бібліотека.

Навчання в трьох приміщеннях було не зручним. І в 1970 році з ініціативи тодішньої голови колгоспу Рожка Д.В. за кошти господарства була збудована гарна сучасна школа на 320 місць , із прекрасним зразковим спортивним залом та обладнаною спортивною площадкою. Навчатися стало зручно, цікаво, захоплююче як для учнів початкової школи, так і основної.

Очолив педагогічний колектив на той час вчитель російської мови, житель села Валява, письменник і літератор В.К.Кишкан.

Після нього директором школи працювали: Градович Іван Борисович, Сеник Алла Анатоліївна, Колісник Віктор Федорович, Васильчишин Петро Іванович, Бізюк Марія Василівна, яка докладає чимало зусиль та педагогічної майстерності керівника, щоб Валявський ЗНЗ І-ІІ ст. займав почесні місця за рейтингом серед шкіл І – ІІ ст. району.