Видатні особистості Неполоківці

    Орест Сидорович Масикевич – український поет, перекладач. Народився 09.11.1911 року в Неполоківцях.
Навчався у Чернівецькому ліцеї.  Закінчив філософський факультет Чернівецького університету. Працював журналістом. У 1934 році редагував сатиричний журнал «Чортополох».  Орест Масикевич – автор кількох книжок поезій. У 1971 році він видав збірку «На місячних перехрестях», у 1979 році – «Буреквіти». 1983 року, вже після смерті поета, побачила світ книжка лірики «Ключ – зілля». Відомий він як прозаїк. Його перу належать кільканадцять оповідань. Твір «Спіткання» навіяний спогадами про своє дитинство, яке пройшло у Неполоківцях. Кращим його прозовим твором є новела «Коваль Макс», у якій зображено неймовірно важке життя беріївських в’ язнів. Помер письменник 5 жовтня1980 року в Румунії.

Масикевич Омелян Сидорович – український поет, перекладач, дослідник історії Буковини. Брат поета Ореста Масикевича.  Народився 08.01. 1914 року в Неполоківцях в сім’ї дяка. Дитячі й юнацькі роки пройшли в Неполоківцях. Протягом 1942 – 1944 років Омелян Масикевич жив у Галичині й Польщі, де займався журналістикою, писав гуморески й фейлетони. У 1944 році був безпідставно репресований. Після десятирічного заслання до Сибіру повернувся в Україну й оселився в Кременці на Тернопільщині. Працював у місцевому історико-краєзнавчому музеї, створив літературну студію для обдарованої молоді, брав активну участь у громадському житті міста й області. Деякий час працював над створенням музею в Почаєві. З 1959 року Омелян жив у Москві, де до виходу на пенсію займав посаду наукового працівника в одній з наукових бібліотек у відділі іноземної літератури. Літературну діяльність Омелян Масикевич розпочав у тридцяті роки як поет-лірик. Одночасно займався художнім перекладом з десяти мов. Перекладав багато творів з російської, польської, німецької, румунської, французької та інших мов. У 1971 році видав збірку китайської поезії у власному перекладі під назвою «Місяць над Фудзі. Сто японських хокку».  Омелян Сидорович також є автором низки цікавих оригінальних ліричних поезій: «Яблуні на проспекті», «Московські липи», «Осінь», «Дід Нечипір»  та великої поеми «Ірва». Омелян Масикевич видав монографію з історії Буковини під назвою «Шипинська земля». Помер Омелян Сидорович у Москві у 2002 році.

Неполоківчани пишаються відомим діячем культури, заслуженим артистом України Леонідом Корінцем .
Леонід Васильович Корінець народився 1 січня 1959 р. В 1976 році закінчив Неполоковецьку СШ та Кіцманську дитячу музичну школу. Творчу діяльність розпочав 1980 року солістом естрадно-експериментального театру «Колесо» Чернівецької обласної філармонії. Леонід Корінець лауреат 4-го Міжнародного фестивалю-конкурсу української пісні «Золоті трембіти» (Трускавець, 1991 р.), Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» (Чернівці, 1992 р.), 14-го Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні «Пісенний вернісаж» (Київ, 2001 р). 23 серпня 2005 року  Леоніду Корінцю присвоєно звання «Заслужений артист України».

Віктор Євгенович Бербюк народився 1953 року. Навчався в Неполоковецькій СШ і Московському університеті ім. М.В. Ломоносова. Віктор Євгенович – доктор фізико-математичних наук, професор, автор десятків наукових праць з механіки та фізики. Нині працює в Швеції.

Прекрасним художником-іконописцем є Микола Федорович Сивачук , твори якого неодноразово експонувалися на високого рівня виставках і прикрашають місцеві церкви.

Танасій Маковійчук народився 1949 році. Працівник залізниці ст. Неполоківці. Танасій Маковійчук – чемпіон України з легкої атлетики серед серед ветеранів на дистанціях 200, 400, 800, 5000 м.  Двічі був чемпіоном України з рогейну (екстремальне орієнтування). Двічі був другим на чемпіонаті Європи з рогейну. Нагороджений 26 медалями і більш як 60 грамот і дипломів.

Урсуляк Назарій Дмитрович народився у 1937 році у сім’ї працівників торгівлі. Після закінчення школи вступив у Чернівецький  державний університет на фізико-математичний факультет, після закінчення якого вчився в аспірантурі Московського державного університету. Після закінчення аспірантури захистив дисертацію, отримав наукову ступень доктора технічних наук та звання професора на кафедрі ядерної фізики. Працює на федеральному державному підприємстві «Науково-виробниче підприємство «Істок».  Проживає в Москві.

Боднар Василь Гнатович народився 14 травня 1947 року  – кандидат в майстри спорту з шахів з 1980 року. Член збірної Кіцманського району з шахів з 1972 по 2012 роки. Шістнадцятиразовий чемпіон області серед сільських спортсменів. Дворазовий чемпіон Чернівецької області в командних з шахів. З 1981 року тренер з шахів Кіцманської ДЮСШ. Підготував трьох кандидатів у майстри спорту з шахів: Дутчуків Вадима та Сергія і Гаюк Лесю.

Калашніков Анатолій закінчив Неполоковецьку СШ 1939 р. Генерал-лейтенант. Перші 4 роки вчився в Заставніській школі. Потім з батьками переїхали в Неполоківці. З 5-го класу почав вчитися в Неполоковецькій СШ. Закінчив 10 класів. У 1956 році  закінчив школу і через військкомат вступив до військового училища. Закінчив його на «відмінно». Після училища служив у ракетних військах. Пізніше вступив до військової академії. Був військовим аташе. На пенсію вийшов генералом.

Радецький Віктор Михайлович народився 1947 року. Пройшовши в 1980 році поглиблену спеціалізацію в профільному Київському медичному інституті ім. академіка Миколи Стражеска,  став завідуючим  кардіологічним відділенням Кіцманської ЦРЛ, кардіолог вищої категорії, ветеран медичної служби, нагороджений Почесними грамотами обласного управління охорони здоров’я, районної ради і райдержадміністрації. Декілька раз обирався депутатом районної ради.

Бебик Дмитро Іванович народився в селі Неполоківці 28 лютого1941 року. Службу в лавах Радянської Армії розпочав в 1961 році в Німеччині на посаді командира батальйону групи радянських військ в Німеччині. За відмінні успіхи в службі був занесений в книгу пошани групи радянських військ Німеччини. Нагороджений багатьма медалями та орденом «Червона зірка» і «За службу Вітчизні» Помер 05.02.2010 року.

Андрощук Марія Юрівна, народилась 12 травня 1932 року – агроном сільськогосподарського виробництва колгоспу «Радянська Україна», нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, орденом Трудового Червоного Прапора. Продовжила свою працю вчителем біології в Неполоковецькій середній школі. Нагороджена медаллю «За доблесний труд», нагрудним знаком «Відмінник народної освіти» та багатьма грамотами і дипломами.

Гордійчук Оксана Євгенівна народилася 12 листопада 1971 року в м. Чернівці. Закінчила Чернівецьке педагогічне училище імені Осипа Маковея, Камянець-Подільський державний педагогічний інститут імені В. П. Затонського. У 1990 – 2004 рр. працювала вчителем початкових класів Неполоковецького ЗНЗ І – ІІІ ступенів. «Відмінник освіти України», вчитель-методист. У вересні 2008 року захистила кандидатську дисертацію. Матеріали наукового дослідження та педагогічного експерименту склали основу навчально-методичного посібника  «Моральне виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки». 28 квітня 2009 року здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

Чайковський Гавриїл Корнелійович народився 02 червня 1945 року в селищі Неполоківці. Працював кореспондентом, завідуючим відділом Путильської та Кіцманської районних газет. З 1976 року трудиться в редакції газети «Хотинські вісті». Автор збірки оповідань, новел, гумору «Лебедина вірність», співавтор краєзнавчого путівника «Хотин»  (1986).
Член спілки журналістів України.

Найвищою нагородою Республіки Молдова – орденом Президента відзначений директор гравійно-піщаного кар’єру Леонід Фукс .
Фукс Леонід Шаєвич народився 6 лютого 1936 року в м. Могилеві – Подільському Вінницької області.
Закінчив Одеський автодорожній технікум. Працював водієм в різних організаціях: Чернівецькому цукровому комбінаті, ліспромі, станції швидкої допомоги тощо.
З 1968 року працює в Чернівецькому гравійно-піщаному кар’єрі. Спочатку заступником головного механіка, а з 1969 року – головним механіком підприємства. 1974 році призначений на посаду заступника директора цього підприємства. З 1991 року і по даний час Леонід Шаєвич працює на посаді директора Чернівецького гравійно-піщаного кар’єру.
За багаторічну плідну працю нагороджений медаллю «Ветеран праці» в 1986 році, орденом Республіки Молдова «За громадянську мужність» в 2001 році.
В 2004 році Фуксу Л.Ш. Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений будівельник України». Леонід Шаєвич   займає активну життєву позицію, є відомим благодійником у селищі Неполоківці і всьому Кіцманському районі, а також очолює благодійний фонд «Хесед Шушана».