Home / Кіцманський район / Біла / Традиції та легенди села Біла

Традиції та легенди села Біла

ВЕСІЛЛЯ

СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

 

ЛЕГЕНДА ПРО СЕЛО БІЛА

Кажуть, що назву селу Біла дав один з австрійських урядовців, коли замилувався суцільним цвітінням тутешніх садів.

За народними переказами мешканці сучасного села Біла пішли з Ленківців. Ще багато років тому жила у Ленківцях сім’я Унгурянів поряд з іншими жителями, але страждала ця сім’я від того, що не було в них дітей. Священник Ленківської церкви порадив їм поміняти місце проживання, піти жити через воду. Сім’я перейшла р. Прут і оселилася між річками Прут і Біла. Тут у них народилося багато дітей, які й заснували село. Проте довго це поселення не було окремою адміністративною одиницею, не мало село своєї церкви, а жителі через Прут ішли на службу у Ленківці, там же на Ленківському кладовищі хоронили покійників. Але десь наприкінці ХІХ ст. під час одного похорону піднялась велика вода і перевернула човен з покійником, який потонув, і його не могли довго знайти. Тоді зібралась громада села і вирішила покласти свою церкву. Цю церкву громада купила у громади села Підзахаричі (зараз Путильській район). Люди побудували в Підзахаричах нову велику церкву, а цю продали жителям с. Біла. Її розібрали, сплавили на плотах і тут на горбочку в с. Біла знову склали.