Освіта Діброва

Над проектом працювали:

Сливчук А.В.

Скулиш Л.І.

Глинська Аліна

Кожне місто чи село, а це так звана мала Батьківщина, має своє минуле, свою історію, що передається ( рідше – записується ) з покоління в покоління. Частинками збереглась, згідно переказів жителів історія мальовничого села Діброви на Кіцманщині. Історія цього села сягає сивої давнини. Вона веде нас у глибоку далекість історії, коли виникають перші поселення первісної людини.

На межі Кіцманського і Сторожинецького районів знаходиться територія мальовничого села Діброва.Через село пролягає гостинець, який об’єднює Сторожинечину та Вижницю.

Назва села, за переказами місцевих жителів, є від не великих лісів. Наше минуле і сучасне в кожному місці зв’язане пам’яттю. Щоб зрозуміти шляхи, які пройдено, треба знати не тільки історію села, але й потрібна нам історія школи.

Перша школа у селі Діброва

Змінювалися держави, уряди, керівники – і все це відбивається на розвитку школи, на його зубожінні. Усі народи зберігають усе пам’ятне, що пов’язане з їхнім минулим. А з нашим минулим пов’язана школа. Перша школа в селі була румунською мовою і знаходилася в будинках Грендея Михайла та Лукаша Тодора. В програмовий матеріал входило читання, письмо та уроки релігії. Вчителями були українці, але навчання проводилося румунською мовою.

 

Початкова школа

В 1949 -1951 роках в селі побудували початкову школу і ясла в яких функціонували 2 групи. Одним із перших вчителів був житель села Брусниця Хомік М.Т. пізніше в село був направлений вчителем Угленюк І.О., який одружився в селі і працював до 1981 року.

З 1967 -1990 р. функціонувала вечірня школа.

Вечірня школа філія Брусницької школи директор Балагутряк Я.М. потім Удод А.Г.

Згодом з вечірньої школи стала заочна філія Кіцманської середньої заочної школи, яка направила вчительку Брусницької школи Винничук С.Д. ,яка мала заняття у 9-10 та 11 класах.

В 1990 році в районі була розроблена програма ,, Розвиток неперспективних сіл, згідно якої почалася будівництво єдиної в районі типової школи – сад. Будівельні роботи виконували бригади колгоспу ,, Дружба’’ головою правління був М.П.Пацалюк. на кшти колгоспу були придбані найсучасніші на той час меблі для школи і дитячого садка, кухонне обладнання, холодильне устаткування, обладнана пральня.

1 вересня 1993 році школа – сад розпочала свою роботу. В ній були створені 4 класи в яких навчалося 30 учнів та 2 садові групи, які відвідувало 35 дітей. В закладі працювало 16 працівників. Котельня школи забезпечувала теплом клуб, бібліотеку та ФАП села.

Через відсутність коштів в бюджеті Брусницької сільської ради в 1998 році дитячий садок був закритий і по цей час не відновив свою роботу.

На даний час в школі 4 класи в яких навчаються – 17 учнів.

Структура школи   ступінь 1-4 класи -17 учнів

Педагогічний колектив школи:

Вчителів -3

Вчителів вищої категорії -2

Спеціалістів -1

Головні напрями роботи:

• Формування особистості учня, розвиток його здібностей та обдарувань;
• Запроваджування інноваційних методик у навчально- виховний процес;
•  Проводити моніторинги навчальних досягнень учнів з основ наук;
• Сприяти громадському, етичному, моральному, естетичному та трудовому вихованню молодших школярів.
• Постійне поновлення навчально – матеріальної бази закладу.

ГОРДІСТЬ ШКОЛИ – ЇЇ ВИПУСКНИКИ 

Боднарюк Василь Іванович– полковник УМВС, миротворець.

Боднарюк Наталія Іванівна – лікар-терапевт м. Чернівці.

Данилюк Віра Дмитрівна   – вчитель- біології Брусницького ЗНЗ I-III ст.

Козмуляк Наталія Михайлівна – вчитель математики   Драчинецького ЗНЗ I –III ст.

Ілащук Сергій Євгенович – дільничний інспектор села Станівці.

В школі створена матеріально – технічна база, для забезпечення якісної освіти, обладнаний спортивний майданчик, закуплений спортивний інвентар та технічні засоби. Школа працює над проблемою: „ Диференція навчання – пошук оптимального варіанту”. Проводяться різноманітні виховні заходи, які зберігають у собі давні традиції, культури та побуту українського народу.

Отже, ця історія є спробою дати огляд історичного розвитку школи в селі Діброва. Огляд зроблений на основі спогадів старожилів села. Ця історія школи стане ще одним кроком вперед на шляху до національного відродження нашого рідного краю.

 І може бути, що тоді,

Як прийдуть інші покоління,

Наш слід – залишене насіння –

Зросте і добрі дасть плоди…

Бажаю щастя всім нам у стінах рідного села!