Киселів

О, рідний мій Киселів!

Тебе не любити не смію,

 Тут кроки перші свої

 Колись я зробив як зумів!

Ці поетичні рядки, можливо, недосконалі з точки зору теорії літератури, але якнайкраще висловлюють почуття киселівчан, таких різних за віком, за професією, за місцем проживання у дорослому житті, та їх об’єднує одне – пам’ять та любов до своєї малої Батьківщини.

Киселів – найпівнічніший населений пункт Кіцманщини. Історія нашого села досить цікава і багата (про це свідчать археологічні розкопки кінця ХХ  століття). Назву села, наймовірніше можна пояснити тим, що грунти довкола села кислі, зате дуже родючі.

Місцеві історики припускають, що через наше село під час Хотинської війни проходили козаки війська Запорізького,  тому, напевне, у Киселеві дуже поширені прізвища «Козак», «Козик».

А ще ми горді тим, що наші предки мали відношення до спорудження перлини буковинського краю – резиденції митрополитів у Чернівцях, – адже саме з Киселева брали каміння для її будівництва наприкінці ХІХ століття. Кінець ХХ століття залишив свій трагічний слід у історії Киселева.

В ту ніч півнеба сяяла заграва,

А час немов спинив одвічний плин.

Зоря упала – чорна і кривава

На Україну. Та зоря – Полин

Чорнобиль чорним  крилом зачепив Киселів у 1986. Наше село –  єдиний населений пункт на Буковині із ІІІ категорією постраждалого від Чорнобиля. І хоч на карті Буковини через це появився Новий Киселів, життя у нашому Киселеві продовжується: одружуються молоді люди, народжуються діти.

Полюбіть і ви свою малу Батьківщину так, як ми любимо свій Киселів!