Спорт Шишківці

До встановлення радянської влади в нашому селі фактично не було ніякої системи фізкультури і спорту. Навіть в школі не було уроків фізкультури. Єдиним видом спорту в селі був, хоч і слабо розвинутий, футбол.

З приходом радянської влади і почалась в селі організована робота з фізкультури і спорту. Радянська влада завжди дбала про здоров’я людей, про їх здоровий спосіб життя. Були видані спеціальні постанови про розвиток і організацію спортивного та фізкультурного руху в країні.

Розвиток фізкультури і спорту в нашому селі почався з школи. В школі були введені уроки фізкультури та військової підготовки.

Першим вчителем фізкультури в нашій школі був Антонюк Микола Іванович, фронтовик, відданий справі спортивної підготовки молоді, зокрема учнів. Він і був фундатором спортивного руху в селі, а працював він на цій посаді з 1946р. аж до виходу на пенсію в 1978р.

А тоді, в 1946р. треба було починати з нуля. Ні в школі, ні в селі не було ні спортивних споруд, ні ніякого спортивного обладнання, чи інвентаря, не говорячи вже про якусь спортивну кімнату. Микола Іванович і почав з створення матеріальної бази для фізкультури, обладнання спортивних площадок, виготовлення інвентаря.

В 1971р., коли був введений в дію новий будинок культури, в старому клубі був обладнаний невеликий спортзал, де можна було круглорічно займатись гімнастикою, акробатикою, боротьбою та і пограти у волейбол.

З вводом в експлуатацію нової школи село і школа одержали прекрасний спортзал, стрілецький тир.

Біля школи була обладнана хороша спортивна площадка, де були волейбольна і баскетбольна площадки, тенісний корт, площадка для гри в мініфутбол, асфальтовані бігові доріжки, були встановлені різні спортивні споруди. В столовій старої школи було обладнано тенісний зал, а в спортзалі – тренажерну кімнату.

Так поступово в селі була створена нормальна матеріальна база для фізкультури і спорту, для військової підготовки.

Зразу ж після війни був введений спортивний комплекс ГПО (готовий до праці і оборони ) п’яти степенів в залежності від віку людей. Кожен учень, та і дорослі, які до цього залучались, мав виконати певні нормативи на значок ГПО: золотий чи срібний.

Важко привчались діти до занять фізкультурою, займались вони хто в чім міг, іноді навіть босими. Про спортивну форму і мови не було. Але вже тоді і по сьогоднішній день працювали гуртки з різних видів спорту: легкої атлетики, гімнастики, акробатики, кульової стрільби, а коли був обладнаний спортзал в старому клубі, то: важкої атлетики, вільної боротьби, а також з шашок і шахмат, з волейболу і футболу. Організовувались змагання, а кращі спортсмени приймали участь в районних і обласних змаганнях. В 1957р. на зимовій районній спартакіаді школярів Шишковецька школа виборола перше місце. А пізніше спортсмени школи неодноразово займали призові місця на районних, та і обласних командних і індивідуальних змаганнях з різних видів спорту. В книзі спортивних рекордів учнів школи, починаючи з 1953 року регулярно заносились дані про найкращі результати з різних видів спорту. Це стимулювало учнів до занять спортом.

З вводом в експлуатацію нової школи почали працювати і нові гуртки, зокрема настільного тенісу, гирьового спорту.

До занять гуртків на громадських закладах залучались інструктори та активісти – спортсмени такі, як Бугай Микола Васильович, Гавдун Іван Миколайович, Ілик Петро Іванович і багато інших.

З 1980р. і по сьогоднішній день вчителем фізкультури працює учень Миколи Івановича Шупеня Ілля Іванович.

З розвитком фізкультури і спорту в школі розвивався і сільський спорт, базою якого була шкільна спортивна база і випускники школи.

Вже в кінці 50 років, коли господарство колгоспу окріпло в колгоспі була введена посада інструктора по спорту. Першим інструктором по спорту в колгоспі був Корженівський Ілля Ілліч , потім Гнитка Іван Григорович, Мироник Василь Філіпович, Шупеня Микола Миколайович ( згодом заступник міністра юстиції України ), а з 1976р. аж до 2000 року, до ліквідації колгоспу, інструктором по спорту був Руснак Василь Миколайович. Хоч і зарплата цих інструкторів була і невелика, але ентузіазму було дуже багато.

Правління колгоспу постійно дбало про своїх спортсменів, про матеріальну базу сільського спорту. В 1974р. між селами Южинець і Шишківці колгоспом було споруджено хороший стадіон. Спортсмени забезпечувались формою, інвентарем, транспортом для поїздок на різні змагання. Щороку на звітно-виборних зборах кол – госпників голова колгоспу в своєму звіті говорив і про здобутки спортсменів за рік.

Все це позитивно впливало на розвиток спорту в селі, на виховання молоді. І спортсмени колгоспу “День урожаю” завжди відзначались на різноманітних районних і обласних змаганнях.

За час роботи інструктором по спорту Руснака Василя Миколайовича вони нераз займали перші загальнокомандні місця на районних літніх або зимових спартакіада і майже ніколи не опускались нижче третього місця.

Основним видом спорту була легка атлетика. Тут робота по здачі норм ГПО на значок ГПО дуже стимулювала розвиток фізкультури. Про ріст майстерності спортсменів-легкоатлетів школи говорить зростання шкільних спортивних рекордів

( дивіться довідку №7) .

Найкращих результатів тут домігся Рудейчук Гаврило Миколайович, який в 1982р. став чемпіоном району в стрибках у висоту, а на обласних змаганнях подолав висоту 185 см. На обласних змаганнях добровільного спортивного товариства

” Колос” він став чемпіоном в індивідуальному багатоборстві ГПО.

Пізніше на обласних змаганнях з бігу на середніх дистанціях відзначились Кіца Світлана і Семенюк Марія.

Популярністю в селі користувалась і важка атлетика. Ентузіастом цього виду спорту був і сам Шупеня Ілля Іванович , який також показував непогані результати. А найкращими сільськими спортсменами з цього виду спорту були Гулейчук Микола Васильович, Бугай Іван Васильович, Душинський Микола Ілліч, Харюк Василь, Рихло Степан Степанович, Антонюк Юрій Васильович, Дерпак Ілля Васильович, які неодноразово виборювали призові місця на районних та і обласних змаганнях. Кожен з них мав спортивний розряд з цього виду спорту.

Пізніше важку атлетику замінив гирьовий спорт. Тут добрі результати показували Гулейчук Микола Васильович, Гулей Іван Васильович, Панченко Сергій Володимирович, Федик Іван Васильович. Антонюк Юрій Васильович, неодноразово вигравав обласну першість. В 1999р. він був нагороджений грамотою Чернівецької облдержадміністрації. Він став кандидатом в майстри спорту в цьому виді спорту.

А найкращих результатів в цьому виді спорту досяг Ілик Петро Іванович, який і став першим в нашому селі майстром спорту України.

Тут слід відзначити і Федика Івана Васильовича, який в1992р. став чемпіоном області в трибор’ї (піднімання гирі, перетягування линви і армреслінг).

А в армреслінгу не мав собі рівних в районі Добро вольський Олексій Григорович, який і був чемпіоном області.

В 60-70-их роках минулого століття дуже популярним видом спорту була акробатика. Щороку на жовтневі свята та і інші свята під час концерту на честь свята обов’язково виступали і акробати. Тут вони показували різні фігури, які навчились роботи, свою майстерність.

З вводом в експлуатацію нової школи в 1984р. в школі і селі почав розвиватись такий вид спорту, як настільний теніс. Ентузіастами і тренерами цього виду спорту були руснак Василь Миколайович, Танасійчук Василь Якович, Гавдун Іван Миколайович, Стефанчук Микола Миколайович, Фалібога Степан Васильович. Ці спортсмени не тільки самі тренувались, а і тренували учнів школи. Серед дівчат відзначились Гнатюк Людмила Василівна, Руснак Аліна Василівна, Герман Антоніна Олександрівна. Наполегливі треніровки тенісистів давали прекрасні результати. В 90-их роках минулого століття тенісисти села постійно займали перші місця на районних змаганнях, а Руснак Василь Миколайович в складі збірної району двічі ставав чемпіоном області, а вже в 2007р. він став чемпіоном області серед ветеранів.

Була і в селі вільна боротьба. Започаткував її тодішній агроном колгоспу Новицький Зіновій. Потім довгий час борців тренував Ілик Петро, але через відсутність борцівського ковра гурток вільної боротьби припинив свою роботу. Найкращих результатів тут домігся Бугай Ілля Ілліч, який пізніше в Росії став кандидатом в майстри спорту.

Непоганих результатів домоглись і лижники села, шахматісти і шашкісти.

Улюбленим видом спорту серед учнів і молоді села є гра волейбол. Тут є дуже багато бажаючих грати у волейбол. Тренування гри у волейбол в спортзалі іде постійно у вечірній час і у вихідні дні. І волейболісти мають непогані результати. В 1994р. дівчата виграли першість району серед середніх шкіл. Тут відзначились Рихло Т.М., Рихло З.С., Шупеня М.І., Бугай Т.С., Ільницька В.А.

В 1996-1998р. волейболісти-юнаки вигравали першість району. Це такі, як Тимофійчук М.В., Рихло С.В., Александрюк Ю.Ю., Федик Ю.В., Старовойт Я.А. Ці хлопці в складі збірної району ставали призерами і обласних змагань.

В 2007р. юнаки знову виграли перше місце в районі та третє в області. Це такі, як Козак А.В., Федик І.В., Марусик І.М., Томнюк О.Я., Руснак Ю.С. а в складі збірної району відзначились Грінка М.І., Вівчарук І.І.

Але найулюбленішим видом спорту в селі був і є футбол. При школі постійно працює гурток футболістів Кіцманської дитячої юнацької спортивної школи. Спочатку ним керував Савчук Онуфрій Григорович, а тепер Рихло Іван Степанович.

Учасники цього гуртка Гунчак Руслан Іванович, Каралаш Василь Петрович і Антонюк Іван Васильович в свій час вступили в республіканське училище фізичної культури. Тут вони пройшли серйозну підготовку по футболу, приймали участь в різних змаганнях по футболу, в тому числі і міжнародних, а Гунчак Р.І. тепер грає у вищій футбольній лізі в футбольному клубі “Харків”. Каралаш В.П. в другій половині 90-их років був капітаном української збірної юнацької команди на міжнародних турнірах, в тому числі в Сан-Марино в 1996р.

В селі вже традиційно склався такий порядок: на свято Юрія проходить турнір футбольних команд села. Кожен куток села виставляє свою команду і вони змагаються за перше місце села. В останні роки спонсорує цей турнір місцевий підприємець Візнюк Юрій Васильович.

Треніровки футболістів постійно проходять на спортивній площадці школи.

Футболісти села неодноразово завойовували першість району, а в 2004р. в турнірі на честь тринадцятої річниці незалежності України завоювали кубок району.

В 70-80-их роках минулого століття в школі склалась чітка система військово-патріотичного виховання. В новому приміщенні школи керівник військової підготовки Гаврилюк Леонід Михайлович добре обладнав кабінет військової підготовки, стрілецький тир, де систематично проводились стрільби з дрібнокаліберної гвинтівки. У кабінеті військової підготовки була спеціально обладнана кімната, де зберігались навчальні автомати, гвинтівки, гранати і інше обладнання для військової підготовки. Все це використовувалось, як на уроках військової підготовки, так і в позаурочний час.

Військово-патріотичне виховання починалось з молодших класів. Тут щороку дуже гарно проводились паради жовтенятських військ. Щороку в школі проводились зустрічі учнів з учасниками війни, а на День Перемоги 9 травня і школа, і все село приймають участь у мітингу, присвяченому цій даті біля пам’ятника загиблим односельчанам, покладають вінки, квіти до підніжжя пам’ятника. В школі регулярно проводились піонерські збори, костри присвяченій цій темі.

Систематично в школі проводились змагання між класами “Готовий до захисту Батьківщини” . такі змагання проводились і з Киселівською школою. В 1985р. команди обидвох шкіл очолювали брати Рихли- Ілля і Василь. Звичайно перемогла команда старшого – Іллі, який після закінчення середньої школи поступив у військове училище і став офіцером Радянської Армії.

Надзвичайно цікавою була гра “Зірниця”. Змагання між класами гри “Зірниця”, проводилось в школі, а вже збірна команда приймала участь у районному фіналі всесоюзної піонерської військово-спортивної гри “Зірниця”. В 1979р. команда нашої школи завоювала перше командне місце, а також перше місце в змаганнях по цивільній обороні і санітарній підготовці. Пізніше команда школи ще не раз виборювала перше командне місце і перші місця з різних видів цього змагання. Під час районного фіналу гри “Зірниця” учні могли познайомитись з гарматою і побачити стрільбу із неї. Надзвичайно цікавими для учнів були стрибки з парашутом.

На районний фінал гри “Зірниця” запрошувались не тільки військові, а і космонавти Радянського Союзу. Два із них космонавтів Аксьонов і Кізім Леонід Данилович побували на зустрічі з жителями і нашого села, а Кізім Л.Д. в 1985р. біля пам’ятника загиблим односельчанам посадив берізку.

Таке військово-патріотичне виховання спряло тому, що кожен хлопець вважав своєю

честю служити в рядах Збройних сил.