Вітчизно моя!
Така древня, як Троя,
Така молода ти, розрадо моя!
Живемо з тобою,
Живемо тобою
Висока і мудра
Шипинська земля
Так писали про нашу землю всесвітньо відомий археолог – дослідник Олег Кандиба-Ольжич та випускник Шипинської школи, поет Національної спілки письменників України Василь Місевич.
Шипинці… Коли будь-хто почує назву цього населеного пункту, то мимоволі зринають у його пам’яті героїчні сторінки з нашого минулого. У 14 столітті це звичайне сьогоднішнє село було центром автономної територіальної одиниці під назвою “Шипинська земля”, яка займала територію теперішньої Північної Буковини. Це село поетів і музикантів. Тут живуть творці багатьох прекрасних народних пісень, легенд, переказів. Це одне з найстаріших сіл у районі. Перша писемна згадка про нього стосується 1433 року, тобто воно молодше від Кіцманя – найстарішого населеного пункту в районі, лише на двадцять років.
Шипинці постійно перебувають у полі зору археологів та істориків. Ще 1937 року доктор археології, він же відомий поет Олег Кандиба, який писав поезії під псевдонімом Ольжич, видав німецькою мовою монографію “Мистецтво і знаряддя неолітичного села Шипинців”, а в 1997 році наш Земляк Омелян Масикевич опублікував велику працю “Шипинська земля”.
Історичні події, що мали тут місце, відтворено і в художній літературі. На цю тему Михайло Івасюк написав роман “Турнір королівських блазнів”. (1994)
На цій землі живуть надзвичайно красиві люди, прості селяни, серця яких переповнені добром, любов’ю до ближнього, талантом і творчістю.
Протягом тривалого часу жителі Шипинців не мали можливості здобувати освіту. До відкриття державної школи в Шипинцях існувала приватна школа-дяківка. Державна школа в Шипинцях була відкрита восени 1857 року у звичайній селянській хаті, поблизу церкви. Вона була четвертою в повіті.
1905 року Шипинці мали вже шестирічку – другу в повіті після Кіцманя.
1912-1913 – семирічна школа.
1961 – восьмирічна школа.
В 1987 році побудовано нове приміщення Шипинської школи.
Проблема над якою працює заклад:
“Всебічний розвиток особистості сільського школяра на основі прогресивних освітніх технологій ”
Напрямки роботи закладу:
1. Гуманізація і демократизація освіти.
2. Формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань.
3. Розвиток творчих якостей учителя, підвищення його кваліфікації та педагогічної майстерності, впровадження нових технологій та інновацій в навчально-виховному процесі.
4. Оновлення навчально-матеріальної бази закладу.
Навчально-матеріальна база
1. Кабінет біології
2. Кабінет історії
3. Кабінет географії
4. Кабінет математики
5. Кабінет англійської мови
6. Кабінет фізики
7. Кабінет німецької мови
8. Кабінет ЗВ
9. Кабінет інформатики
10. Методичний кабінет
11. Комбінована майстерня
12. Кімната школяра
13. Бібліотека
14. Актова зала
15. Спортивна зала
16. Кабінет музичного мистецтва
17. Кабінет української мови та літератури
18. Кабінет основ здоров’я і охорони праці
Учні школи мають можливість вивчати:
– іноземну мову з 2 класу;
– оповідання з історії рідного краю (5 клас);
– «Щаслива англійська» (5, 7 клас);
– «Я. Моє життя. Моє здоров’я» (6 клас);
– «Німецька з задоволенням» (6, 8 класи);
– українознавство (6,7 класи);
– охорона тварин (8 клас);
– статеве виховання (8 клас);
– українська усна народна творчість (8 клас);
– практикум з правопису української мови (8 клас);
– економічна та соціальна географія своєї області (9 клас);
– основи споживчих знань (10 клас);
– країнознавство (10 клас);
– основи антропології (10 клас);
– методи наукових досліджень (10 клас);
– школа проти СНІДу (10, 11 класи);
– література української діаспори (11 клас);
– основи демократії (11 клас);
– вибрані питання загальної та органічної хімії (11 клас);
– загальна географія (11 клас)
Розвивати творчі та інтелектуальні здібності в гуртках:
– оркестровий
– хоровий
– фізична підготовка
-“Влучний стрілок”
– “Буковинський візерунок”
– туристсько-краєзнавчий
– фольклорний
– “Виразне читання”
– “Творча мозаїка”
– літературний
– “Юні хіміки”
– “Екологічний бумеранг”
– Палітурна справа
Гордість школи – її випускники
Місевич Корній Миколайович – географ, професор, автор 130 наукових праць, автор “Національного атласу”.
Маковійчук-Мойсюк Сидонія – кандидат філологічних наук, викладач ЧНУ.
Міський Ілля Михайлович – заслужений працівник культури, керівник ансамблю народної музики “Буковина”.
Місевич Василь Крізонтович – член Національної спілки письменників України, поет.
Мошук Василь Іванович – композитор, музикант-педагог.
Заєць Сільва Євгенівна – поетеса.
Богданюк Ілля Васильович – заслужений працівник культури.
Державна школа в Шипинцях відкрита 1 жовтня 1857 року у звичайній селянській хаті поблизу церкви. З 1905 року в селі існує вже шестирічна школа, а в 1909 році відкрита в Лузі друга школа – початкова, де навчалися учні у двох класах.
У румунський період школа не занепала. Навчали читати, писати та рахувати. Навчання велося румунською мовою.
З 1 вересня 1940 року школа стала радянською. В село приїхали педагоги із східних областей України. Вперше школу очолив шипинчанин Костянтин Драпака.
За радянських часів школа стала однією з найкращих в районі, бо тут працювали справжні фахівці, педагоги з великої букви.
1 вересня 1944 року українську школу в селі очолила Розалія Жанківська – вчителька німецької мови, яка відродила в селі хоровий та драматичний гурток.
Денис Парафтейович Грекул – знаний в краю біолог-дослідник, краєзнавець. Створив у селі історико-краєзнавчий музей.
Софія Корніївна Досяківська – вчителька-словесник, запровадила традиційні Шевченківські дні, має багато своїх послідовників.
Директорами школи у різні часи були:
Лисенко Дмитро Герасимович
Кульчинська Ада Вікентіївна
Середенко Іван Митрофанович
Адамов Сергій Олександрович
Захарчук Микола Дмитрович
У 1987 році побудоване нове приміщення школи, в цьому ж році Шипинська школа стає середньою.
З 1987 року директорами школи були: Марчук Одарка Захарівна, Запарнюк Віктор Омелянович, Єрмійчук Корній Денисович, Єрмійчук Домна Василівна, Клепач Людмила Хризонтівна.