Видатні особистості Оршівці

Лупул Микола Васильович – заслужений працівник с/г України, відомий в Оршівцях і в усьому районі, голова правління с/г колективу “Перемога”. Народився 5березня 1934 року в селі Оршівці в сімї селянина. Закінчив Оршовецьку семирічну школу, курси трактористів. Працював трактористом в колгоспі. Після служби в армії очолював колгоспну рільничу бригаду. З 1963 року по 1966 рік навчався в Івано – Франківській школі по підготовці керівних колгоспних і радгоспних кадрів. З 1967 – 1974 р.р. працює в колгоспі заступником голови правління, без відриву від виробництва здобуває вищу освіту. У 1975 році його обирають головою правління колгоспу “Перемога”, де він працює до 1994 року. За цей час колективне господарство досягає вагомих успіхів у рільництві і тваринництві, має кращі виробничі показники у районі і в області. Будуються нові тваринницькі приміщення, новий адміністративно – культурний комплекс і дитячий садок. У 1987 році Микола Лупул нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У 1994 році йому присвоєно звання Заслуженого працівника с/г України. У 1994 році очолює правління новоствореної селянської спілки “Хлівищанка”, а з 1995 по 1997 рік працює головою правління селянської спілки “Шипинська земля”.

З 1997 року Микола Васильович Лупул – голова акціонерного товариства “Оршівське”. Помер 2008 року.

Максимюк Сидір Васильович наш місцевий художник. Народився

8 лютого 1943р. в с.Іванківці Кіцманського району. Після закінчення школи вступив до Чернівецького художньо-ремісничого училища №5 за спеціальністю «Альфрейщик-живописець». Оселі нашого села прикрашають картини ?написані цим художником. Майже всі кабінети Оршовецького ЗНЗ оформлені руками цієї чудової людини.

Микола Чередарик Микола Тодорович   народився 17 квітня 1913 року в селі Оршівці в багатодітній  селянській родині. З  Першої cвітової війни не повернувся батько.  Рідним батьком для сиріт став молодший брат батька Микола. Він підтримував велике бажання вчитися у хлопця. Після закінчення 4-х класної сільської школи Микола Тодорович вступив до Кіцманської гімназії, вчився там  разом  з Михайлом Івасюком

Після закінчення гімназії вступив до Чернівецького університету. Був активним членом “Січі”. У 1935 році закінчив юридичний факультет цього університету. Звання доктора історичних наук підтвердив в Німеччині, де студіював 4 роки.

У 1943 році Микола Чередарик жив у Сучаві. Після Другої світової війни закінчив історичний факультет Ясського університету в Румунії. Знав декілька іноземних мов. Ставши доктором наук і професором Сучавського ліцею, палким пропагандистом рідної мови і культури серед українців Румунії в умовах тоталітарного режиму Чаушеску, він зазнав жорстоких переслідувань. Проте ні ув’язнення, ні постійні утиски після виходу на волю не зламали його духу. Про рідну Буковину, про давні і не прості взаємини між Україною та Румунією він друкує багато досліджень та статей у найпрестижніших фахових українських виданнях в Румунії та Німеччині. Особливу увагу приділяв дослідженню життя і творчості українських письменників та усної народної творчості. Він є автором цілого ряду статей з цих питань, що вміщені в Румунській періодиці, альманасі “Обрії”, який раз на рік виходить українською мовою у Бухаресті, в німецькому журналі “Нойе літератур”, якй щомісячно видається у столиці Румунії

Цікавою є стаття М. Чередарика  “Маловідоме перевидання “ Слов’янської граматики” Мелетія Смотрицького і передмова до неї Антіна Івірянула “.

Не менш цікавою є пуплікація М. Чередарика “Міхай Емінеску про арешт Івана Франка  у Львові і Чернівцях 1880 року “

Протягом тривалого часу М. Чередарик досліджував життєпис Ольги Кобилянської. У 1983 році з’явилась його грунтавна стаття “Маловідомі біографічні дані про Ольгу Кобилянську та її рідних” , де вміщено багатий фактичний матеріал про рдовід авторки “Землі”  розповідається про життєвий шлях сестри письменниці Євгенії та п’ятьох братів

Заслуговує  на увагу стаття Миколи Чередарика “Микола Устиянович (1811-1885)”, в якій автор докладно зупиняється на біографії українського письменника і громадського діяча. Дослідження Миколи Чередарика збагачує наші знання про рідну літературу, її кращих представників. Помер і похований дослідник 10.03.1994року в Оршівцях.

 

Поясик Степан Онуфрійович – заслужений механізатор с/г України, кавалер ордини “Знак Пошани” та Трудового Червоного Прапора. Народився 1933 р. в Оршівцях в сім’ї селянина. З дитячих років навчився трудитися на землі. П’ятнадцятирічним хлопцем почав працювати в колгоспі. У 1950 році освоїв професію тракториста. Через три роки Степана Поясика призначили помічником тракторної бригади колгоспу. У 1958 році він очолив колектив бригади і працював бригадиром до виходу на заслужений відпочинок. За

38 років очолюваний Поясиком колектив тракторної бригади став одним з кращих не тільки в районі, а і в області. На території бригади збудовані нові ангари для техніки, ремонтні майстерні, комплекс для відпочинку механізаторів.

Вимогливий і чуйний, Степан Онуфрійович Поясик виховував у механізаторів належну трудову дисципліну, зразкове ставлення до техніки, дбав про підвищення майстерності кожного механізатора. Помер 2010 року.

Сичова Мирослава Іванівна – заступник директора педагогічного коледжу ЧНУ ім. Ю.Федьковича, кандидат педагогічних наук, доцент, Заслужений вчитель України.

Після закінчення Оршовецької восьмирічної школи вступила на дошкільний відділ Чернівецького педагогічного училища, яке закінчила в січні 1976 року.Трудову діяльність розпочала на посаді вихователя дошкільної дитячої установи «Сонечко».                                                                                                                В серпні цього ж  року вступила до Київського інституту імені М.Горького на дифектологічний факультет. За роки навчання – Ленінський стипендіат, секретар комітету комсомолу факультету.Закінчивши «на відмінно» інститут, була направлена на роботу в місто Чернівці в Першотравневий районний відділ освіти. Пропрацювавши 5 років інспектором початкової освіти і районним логопедом, в 1985 році була запрошена на роботу до педагогічного училища на посаду завідувача дошкільним відділом. З 1998 року – заступник директора з навчально-виробничої роботи, починаючи з 2003- заступник директора з навчальної роботи.У 2006 році захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності. Роботу в коледжі поєднує з роботою на педагогічному факультеті ЧНУ доцентом кафедри педагогіки та соціальної роботи.

 

Солтис (Заокіпна) Марія Петрівна

У 1969 році закінчила 8 класів Оршівської  школи.

У 1973 році закінчила хормейстерський відділ Чернівецького музичного училища.

З 1974 р. працює  в Чернівецькій обласній філармонії,солісткою хору Заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю,одночасно є ведучою концертних програм Буковинського ансамблю. Неодноразово вела концертні програми святкових концертів кращих професійних і самодіяльних колективів Буковини.

У складі Буковинського ансамблю пісні і танцю гастролювала по містах колишнього Радянського Союзу від Ужгорода до Забайкалля і від Ташкенту до Мурманська, виступала на найбільших сценах Москви, Санкт-Петербурга(Ленінграда), Риги, Вільнюса, Мінська, Єревана, Тбілісі, Києва, Баку, Алма-Ати, Таліна.

Гастролювала за кордоном у Польщі, Чехії, Словакії, Італії, Німеччині, Франції ,Румунії.

Концертний репертуар складається з українських народних пісень ,таких як: «На камені ноги мию», «Ой у полі дві тополі», «Ой ти місяцю», «Перелаз», «Йшли корови із діброви», а також авторські пісні: «Буковинський вальс», «Горить моє серце», «Сину качки летять».

За високі творчі успіхи нагороджена почесними грамотами Міністерства культури України, Чернівецької обласної адміністрації, нагороджена почесним знаком «За розвиток культури і мистецтва», нагороджена іменним годинником Міністерства культури України.

 

Сплавський Орест Іванович – народився 1941 року. Після закінчення сільської школи вступив до Сторожинецького лісного технікуму. Після закінчення навчання працював лісничим колгоспних лісів Заставнівського і Кіцманського району. З 1963 по 1969р. студент Чернівецького Медичного Державного Інституту. З 1969-1972р. – лікар-терапевт, завідувач відділення Полінківської районної лікарні, що на хмельниччині. Там же головний лікар першого у Хмельницькій області санаторію-профілакторію. З 1972 по 1974р. – клінічний орденатор кафедри пропедевтичної терапії ЧДМІ. У 1983р. здобув наукову ступінь кандидата медичних наук. З 1974 по 1999р. – асистент цієї ж кафедри. З 1999р. по сьогоднішній день доцент цієї ж кафедри Буковинського Державного медичного університету. З 1983 по 1986 – перебував у Народній республіці Конго. Надавав інтернаціональну допомогу країнам, які розвиваються в Африці. Ветеран праці з 1977р., приймав участь в роботі українсько-канадської групи вчених і викладачів за запрошенням канадського уряду у 1998р. У 1998р. очолював команду Червоного Хреста на змаганнях в м.Яссоло в Італії.

Автор 1250 наукових робіт, 9-ти навчальних посібників, двох монографій. Є фундатором будівництва православної церкви по вулиці Слобідській нашого села.

Стус Василь Миколайович  – народився в с.Оршівці. Мати – інвалід праці, батько – інвалід ІІ групи, ветеран Великої Вітчизняної війни. З 6-ти років Василь Миколайович працював ,допомагаючи  по господарству своїм рідним. Закінчив 8 класів сільської школи і вступив до Сторожинецького медичного училища. Працював фельдшером в селі Хлівище Кіцманського району. Три роки виконував військовий обов’язок у Німеччині. Вступив до Чернівецького медичного інституту. Працював викладачем фармакології в цьому ж навчальному закладі. Після викладацької роботи п’ятнадцять років працював лікарем-невропатологом у місті Чернівці. З1991 року по сьогоднішній день-відомий в області лікар-невропатолог Чернівецького діагностичного центру.

Тодорюк Катерина Василівна – відома вишивальниця.

Народилася Катерина Василівна 22.06.1933 року. Навчалася в сільській школі. Працювала у будівельній колгоспній бригаді, на хімічному заводі в м.Чернівцях. Зараз Катерина Василівна перебуває на заслуженому відпочинку.

Упродовж всього життя улюбленим заняттям цієї жінки була художня вишивка Руками  Катерина Василівни вишито багато різних живописних картин, натюрмортів, ікон. Вишила Катерина Василівна багато національного одягу для односельчан.

Царик Тарас Орестович – кандидат фізико-математичних наук. Народився 11 грудня 1941 року в селі Оршівці Кіцманського району Чернівецької області в сільській сім’ї.

В 1948р.вступив у перший клас Оршівської семирічної школи, яку закінчив в 1955 році.

З 1955 по 1958 рік навчався у 8-10 класах Неполоківецької середньої школи. Після закінчення школи за путівкою комсомолу працював на будівництві шахти. В серпні 1959р. був зарахований учнем Чернівецького фінансового технікуму, який закінчив в 1961 році за спеціальністю «Державний бюджет». За направленням працював інспектором по штатах та бухгалтером бюджету Заставнівського райорінвідділу Чернівецької обл.

В листопаді 1961 р. був призваний в ряди Радянської Армії, де прослужив до серпня 1964р.

В серпні 1964 р. вступив на перший курс фізико-математичного факультету Чернівецького державного університету, який закінчив у 1969р. за спеціальністю «Фізика» та «Теоретична фізика». Був залишений в університеті на кафедрі експериментальної фізики в якості старшого лаборанта. В листопаді 1970р. був обраний за конкурсом на посаду асистента кафедри теоретичної фізики, де працював до 1985р.

В 1967р. одружився.

У вересні 1986 року прослухав курси португальської мови у Ленінградському університеті , які закінчив у червні 1997 року.

В серпні 1997 року був відряджений на роботу в Народну республіку Мозамбік в якості викладача фізики, де пропрацював на геологічному та науковому факультетах три роки до серпня 1990р.

З вересня 1990р. по 1992р. працював доцентом кафедри радіо електроніки, а потім був обраний доцентом кафедри загальної фізики інженерно – технічного факультету ,де і працює по сьогоднішній день.

Під час роботи в університеті викладав: фізику, теоретичну механіку, електротехніку, теорію електричних кіл, електродинаміку, радіоелектроніку, теорію розсіювання.

Чередарик Микола Васильович – Заслужений працівник сільського господарства України.

Чередарик Микола Васильович. Народився 30 серпня 1951р. в с.Оршівці. У 1974 р. ,закінчивши Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, Микола Васильович розпочав свою трудову діяльність на посаді головного інженера колективного господарства с.Лютарка Ізяславського району Хмельницької області. З 1977р. працює головним інженером в агроформуванні с.Оршівці, а з 1994р. – його керівником. Микола Васильович Чередарик багато уваги приділяє розвитку соціальної інфраструктури села: під його опікою перебуває дитячий будинок для сиріт, низка спеціалізованих закладів, дитячих садків, виплачується матеріальна допомога на оздоровлення.

На сьогоднішній день  «Агрофірма «Оршівська» – це багатогалузеве, високо розвинуте агропромислове господарство. У кооперативі нараховується 4197 га сільськогосподарських угідь, з яких майже 93% складає рілля. Виробничий кооператив є базовим для впровадження наукових розробок нових порід сільськогосподарських тварин, вдосконалення технології утримання ВРХ і свиней, а також навчання кадрів.

Чобан Григорій Степанович – кандидат технічних наук. Народився 1949р. в с. Оршівці.У 1956 році почав навчатись у семирічній школі . Пізніше закінчивши Снятинську середню школу з відзнакою.1966 року поступив в Одеський інженерно-будівельний інститут (зараз Одеська інженерно-будівельна академія). Під час літніх канікул працював командиром будівельного загону. Закінчивши аспірантуру, залишився викладачем у цьому інституті. Через кілька років отримав посаду декана в Одеському інженерно-будівельному інституті. Одружений. Батько двох дітей. Зараз проживає на околиці Одеси.

Шапка Ольга Дмитрівна. Народилася 9 березня 1947 року в с.Оршівці, в 1965 р. закінчила 11 клас середньої школи, у 1972 році – ЧДУ ім..Ю.Федьковича за спеціальністю «математика». Заступник директора з навчально-виховної роботи Оршовецького ЗНЗ І-ІІІ ступенів. «Відмінник народної освіти»-1987р.; Нагороджена почесною грамотою райдержадміністрації- 1997р.,2008р.; грамотою відділу освіти -1997р.,2000р.,2004р.; Грамотою Головного управління освіти і науки облдержадміністрації- 2007 р.; Почесною грамотою МОНУ- 2005 р.; премією ім.С.Шпойнаровського- 1998р. , Заслужений вчитель України. Вміло організовує і проводить методичну роботу в школі, дбає про поновлення методичного кабінету школи сучасними методичними посібниками та розробками. Під час проведення районних та обласних конкурсів методичний кабінет школи відзначався призовими місцями.

Ольга Дмитрівна вміло проводить організаторську роботу по вихованню школярів. Учні школи мають достатній рівень вихованості. За останні 6-ть років не скоїли ні одного правопорушення.

Значну увагу приділяє розвитку освіти в с.Оршівці, разом з педколективом, місцевими органами самоврядування, батьківською громадськістю у 2000р. домоглася реорганізації Оршовецького ЗНЗ І-ІІ ступенів в Оршовецький ЗНЗ І-ІІІ ступенів.

Ольга Дмитрівна відзначається загальною культурою, високими моральними якостями. Справедлива і доброзичлива у стосунках з учителями, сприяла створенню стабільного позитивного мікроклімату в колективі.