Культура Нові Драчинці

Над розділом «Культура» працювали:

Кошурба Марія Михайлівна – вчитель музичного мистецтва

Прокопець Яна – учень 9 класу

Сава Андрій – учень 9 класу

Красовський Мар’ян – учень 9 класу

Котович Христина – учениця 8 класу

 

Культура

Кожен народ прагне до щастя. І для всіх людей праці щастя – це, перш за все, мир, свобода і добробут.

У щоденних турботах ми не завжди знаходимо час оцінити результат своєї праці. Тим ціннішими є свідчення людей, які можуть спів ставити наше сучасне й минуле і належно оцінити зміни.

Буковина здавна славиться своїми піснями й танцями. Тут краса мистецтва має глибокі коріння в народі. В її багатющих пісенно-музичних традиціях в яскравих народних обрядах є що взяти підростаючому поколінню.

Село Нові Драчинці здавна відоме, як дуже співоче село. Співали всі – і дорослі і малі.

Історія сягає далекого минулого, коли осередком культури на селі була церква. Збереглися дані про перший церковний хор до якого входили 9 чоловік: Артименко І.М., Прокопець М.С., Артименко М.О., Піць А.І., Проко-пець П.В., Прокопець М.І., Савчук М.І., Лунгул М.М. Капельмейстром був даскал із сусіднього села Дубівці – Нестор Руснак.

             На зміну старшим людям приходили молоді і в результаті цього склад церковного хору повністю оновився і керівником хору став Прокопець Петро Васильович. Ось перелік чоловіків, які входили до другого церковного хору: Піць І.К., Головатюк О.О., Шородок П.І., Прокопець І.І., Артименко Є.М., Кошурба І.М., Казимір П.М., Боднарюк Г.Д., Лунгул І.Т., Прокопець А.В., Многодітний І.А., Піць П.І., Кавценюк М.І.

             Церковний хор послужив основою для створення сільського чоловічого хору. Хоровий колектив був створений 1973 року. Художнім керівником став Едуард Владиславович Маркевич, який перейшов працювати зі Сторожинця і, за рекомендацією тодішнього голови сільради Іллі Агаповича Поп’юка, очолив колектив.

Хор складався із простих людей – колгоспників та робітників, які не мали музичної освіти. Збиралися у сільському клубі зимовими та недільними вечорами і проводили репетиції. Здебільшого співали без супроводу лише інколи на виступи запрошували концертмейстера зі Сторожинця, який акомпонував на акордеоні. Пісні виконували різні: українські народні,   авторські, але майже завжди українською мовою.

Колектив брав участь в оглядах художньої самодіяльності, святах, фестивалях в межах району. Також хор був учасником масових заходів.

За участь у цих міроприємствах колектив був нагороджений численними грамотами Кіцманської райдержадміністрації, сільської ради за вагомий внесок у розвиток культури, сумлінну працю в проведенні творчих звітів аматорських колективів району та села.

Десь у кінці 80-х років, коли Будинок культури перебував в аварійному стані – хор розпався. Але багато чоловіків перейшли у новостворений чоловічий церковний хор, який і зараз існує в селі: Попадюк І.Г., Артименко М.Є., Кавценюк М.І., Кавценюк І.М., Прокопець І.І., Попович М.К., Головатюк О.О., Лунгул Ю.Г.

У 30-х роках при сільському будинку культури функціонував духовий оркестр, який об’єднував музикантів сіл: Нові Драчинці, Нові Станівці, Кальнівці. Керівником оркестру був Прокопець Григорій Дмитрович. Новодрачинецькі музиканти: Будз М.М., Ротар Є С., Головатюк О.О.,Піць Г.Г., Прокопець П.В., Артеменко М.О., Попадюк Г.І., Шородок П.І., Прокопець А.В., Цурик С.І. Духовики носили національний одяг: кучми, кожухи, сорочки із самосвого полотна.

Грали храми, весілля хрестини. Коли їх запрошували грати данець, то для них на толоці, коло церкви на самому високому місці в селі робили риштовку, щоб їх було добре видно і чути. Також духовий оркестр брав участь у різних міроприємствах державного характеру: мітинги демонстрації, марш-паради.

Естрадний ансамбль.

При сільському будинку культури був створений естрадний ансамбль, який складався з електрогітари (Попадюк К. В., Чорней Г.Г.),ударних інструментів (Сава І.І.), акордеон, а пізніше клавіші (Піць І.В.), духового інструменту «примки» (Попадюк І.Г.)

Репетиції проводилися вечорами, після роботи. У репертуарі групи були весільні пісні, пісні українських авторів. Виступали на сільських сценах району. Потім почали грати на весіллях, хрестинах, вечорках. Це був той період, коли почався розквіт естрадної музики, до цього часу на весіллях грали духові музики.

Нині є нагальна потреба у відродженні та розвитку національної культури, духовного музично – естетичного виховання, а також у пошуку нових можливостей для розвитку певних напрямів культури. Культурне життя стає складною сферою суспільної діяльності.

Отож, плекаймо рідну пісню, народні звичаї, щоб наша культурна спадщина стала надбанням світового українства, сягнула за межі національного пісенного ареалу.