Культура Малятинці

Комуністична влада від самого початку стала приділяти велику увагу ідеологічній роботі з населенням. Відразу ж після «визволення» у селі було відкрито клуб, бібліотеку, а саме село поділено на так звані «десятихатки». Місцевих учителів було призначено на цих «десятихатках» агітаторами. Клуб і бібліотека спочатку розміщувалися в пристосованих приміщеннях. Та згодом було збудовано великий будинок культури з глядацьким залом, кімнатою для урочистих подій, приміщенням для бібліотеки, установкою для демонстрування кінофільмів.

На агітпунктах, фермах, тракторній бригаді, в клубі, ланках, виборчих округах перед селянами постійно виступали агітатори, лектори, пропагандисти, працівники та уповноважені райкому і обкому партії, які «роз’яснювали політику компартії та радянської держави». Хоч говорили вони явну неправду, люди слухали їх мовчки. Хоч агітаторам мало хто вірив, бо не такою була реальна дійсність, змальовувана ними у їхніх виступах і лекціях. Народ у цьому переконувався на кожному кроці, однак в імперсько-тоталітарні часи висловлювати те, що думаєш, було вкрай небезпечно.

Коли в газетах і виступах лекторів та агітаторів твердилося, що трудящі добровільно і з великою охотою позичають державі чималі суми грошей (перші післявоєнні роки), ніхто в це не вірив, бо кожен добре пам’ятав, як йому самому доводилося «добровільно» передплачувати оту ненависну позику. Аби перевиконати план передплати, сільська влада застосовувала різні методи примусу і таки домагалася свого. Селяни мусили продавати все з хати, зі скрині (хустки, кожухи, кептарі, коверці та інше) і вносити призначену суму. Такою була реальність. Але люди корилися владі, бо збагнули подвійну мораль її керівництва.

Партійно-адміністративному бюрократичному апарату керувати державою допомагали комсомол і профспілки. У школі в 1945 році була створена учительська комсомольська і профспілкова організації. Парторганізації при школі не було створено. Зате пізні- ше з учнів було створено піонерську та комсомольську організації. У відділку радгоспу, працівники якого мали статус робітників, також було засновано профспілкову організацію. Згодом комсомольці радгоспу були включені до сільської організації. Після заснування колгоспу для керівництва всією ідеологічною роботою серед населення була створена колгоспна парторганіза ція. В її створенні чималу роль відіграли житель Шипинців Іллюк та ставчанець Танасій Ахтемійчук. Очолювали організацію Василь Корінець, Тодер Курилюк, Микола Федін, Георгій Кубрак, Олек сандр Мельниченко, Іван Андрійчук, Василь Чижевський, Галина Брешук. Партійні структури, комуністична ідеологія пронизували все суспільство. Зрештою, конституція 1977-го року законодавче закріпила «керівну і спрямовуючу роль» партії у державі. На початку 60-х років у краї посилюється атеїстична пропаганда. Влада закриває церкви, руйнує й знищує хрести, що десятиліт- тями стояли на полях, забороняє справляти релігійні обряди. Вчителі змушені не дозволяти дітям відвідувати церкву, ходити коля- дувати і щедрувати під час Різдвяних свят. Перед Святим вечором школярі разом з педагогами мусили брати участь у різних масових заходах, що навмисно проводилися в Будинку культури. Та все це було марно. Вийшови з клубу, школярі відразу йшли до людей колядувати. У великодню ніч учителі мусили ходити селом і не пуска- ти дітей до церкви, а в наступні дні на уроках читати їм нотації і доводити «згубність релігії». Більшість учителів також неохоче займалися атеїстичною роботою, але мусили їі виконувати, бо їх зобов’язували партійний секретар і шкільне керівництво.

Отож, незважаючи на активну атеїстичну пропаганду, різні заборони, репресії, більшість жителів села не відмовилася від релігійних переконань, здійснення християнських обрядів. Чимало комуністів та комсомольців, які стали атеїстами, бо цього вимагала офіційна ідеологія та становище, яке вони займали в суспільстві, також здійснювали релігійні обряди (вінчалися в церкві, хрестили дітей, святкували Різдво, Великдень, інші свята). Хоч влада всіляко заохочувала дотримуватись нових радянських свят та обрядів (8 березня, 1-2 травня, 7-8 листопада, інші дати), проте мало хто їх відзначав. У такі дні мешканці села працювали на городах, у своїх господарствах, а святкували тільки ті, хто мусив це робити. Ці свята не прижилися, бо люди дотримувалися пра- дідівських православних свят і обрядів. На початку 70-х років у селі починають ставити замість старих хат з солом’яною стріхою нові цегляні чотирикімнатні будинки під бляхою або шифером. Біля них — літня кухня, інші господарські будівлі, криниця, пивниця (льох), гараж. У хатах з’являються спершу радіоприймачі, транзистори, чорно-білі та кольорові телевізори, де в кого — сучасні меблі, пральні машини, згодом — магнітофони, відеомагнітофони. Після проголошення самостійності України масово з’явилися легкові автомобілі. Для роботи з населенням використовувався спершу сільський клуб, потім будинок культури, бібліотека. У клубі відбувалися збори громадян, сеанси пересувного кіно, виступи аматорів художньої самодіяльності, вистави драматичного гуртка. Пізніше на сцені Будинку культури свої вистави показував Чернівецький театр імені О. Кобилянської, виступав заслужений Буковинський ансамбль пісні і танцю, сільські аматори зі Ставчан, Шишківців, Южинця, Іванківців.

У приміщенні Будинку культури проводилися вибори до верховних рад Союзу та України, місцевих рад. Бібліотеку організував восени 1944 року Степан Шимонович. Більшість книжок у ній були українські, видані за радянської влади, решта — російські. Твори багатьох українських авторів — українських патріотів були заборонені. Тільки зараз бібліотека поповнилася книжками Івана Багряного, Уласа Самчука, Володимира Винниченка, Спиридона Черкасенка, Вадима Кащенка, інших раніше заборонених письменників, творами авторів діаспори. У бібліотеці проводилися і проводяться бесіди з читачами, диспути, організовуються книжкові виставки до визначних дат української історії, зустрічі з видатними людьми, інші заходи. Бібліотекарями були Степан Шимонович, Зоя Вальчук, Семен Мельничук, зараз При Будинку культури епізодично працював мішаний хор, хор- ланка. Аматори брали участь у районних конкурсах художньої самодіяльності і виступали досить непогано. У вересні 1944 року відновив свою роботу драматичний гурток. Разом з сільськими аматорами учителі Любов Сич, Надія Бідак підготували комедію «Данило-чарівник». Ця вистава користувалася великою популярністю серед глядачів. Драмгуртківці показували її жителям Ставчан, Стецеви, Южинця, Хлівища. Пізніше були по- ставлені «Будка Ч.27», «На перші гулі», «По ревізії» та інші одно- актні п’єси української класики. Починаючи з 1945 року і до наших днів, аматори підготували і показали глядачам, крім п’єс радянських авторів, спектаклі за творами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Кропивницького, І. Тобілевича, І. Франка та інших українських драматургів. «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Невольник», «Сватання на Гончарівці», «Дай серцю волю — заведе в неволю», «За двома зайцями», «Украдене щастя» — ось неповний перелік вистав, підготовлених і показаних аматорами. У роботі драмгуртка брали участь кілька поколінь малятинчан. Це — Степан Семенюк, Михайло Маркевич, Дументій Шелепенда, Микола Маруняк, Надія Маруняк, Партемій Власійчук, Василь Нацюк, Микола Урсуляк і багато-багато інших. Аматори їздили показувати свої спектаклі до Чернівців, Кіцманя, всіх сусідніх сіл, отримували призові місця на районних конкурсах, почесні грамоти, премії. З виставою за п’єсою Юрія Федьковича «Запечатаний двірник», підготовленою наймолодшими гурт- ківцями (Юрій Кушнірик, Микола Мельничук, Іван Микитюк, Євген та Олена Швеці, Галина Мудрак, Наталка Гриф, Василь Стефаник, Іван Тумак), їх було запрошено до Чернівців на фестиваль. Незмінним керівником драмгуртка з 1944 по 2000 рік була Надія Маруняк. За Румунії в селі ніхто не займався спортом.

Коли за радянської влади біля старої школи обладнали спортмайданчик, молодь захопилася волейболом і баскетболом, у Будинку культури — грою в шашки, шахи, настільний теніс.

Після спорудження 1986 року коло нової школи стадіону розвинувся й футбол. Юнацька і доросла команди беруть участь у змаганнях на першість і кубок району. Тренує команди Іван Маруняк Та Дмитро Нацюк.