Духовність Кліводин

Буковина неймовірно багата на пам’ятки, які належать до прадавніх часів. Ці пам’ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані предки будували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.

В нашому селі також є така історична споруда – Божий храм. Побудований за австрійського правління над Буковиною, ще в 1905 році, двома невідомими умільцями з іншого села.

Церква християнська православного обряду збудована й освячена в честь Успіння Пресвятої Богородиці Діви Марії. Старожили нашого села розповідають, що у важкі роки війни, посухи, голоду, землетрусу, люди дуже просили Матір Божу захистити їх і молилися до неї. Тому Богородиця є покровителькою нашого села.

Допомагали будувати церкву такі наші односельчани: Раковіца Іван, Гнідий Іван, Верстюк Іван. В середині церква поділяється на три частини: при вході – притвор; храм, де стоять богомільці; вівтар, де священник відправляє богослужіння. Щонеділі і в свята наша церква гостинно зустрічає всіх людей, що прийшли помолитися. Першим панотцем був Архип, помер і похований у нас на цвинтарі. Потім був Радик, родом з Василева Заставнівського району. Потім був Мінта, жив на північній околиці села, хата його була там, де живе Лупінський Іван (біля пам’ятника).

Близько сорока років сільським дяком в нашій парафії служив Іван Онищук, батько українського письменника Румунії Дениса Онищука. Людиною він був доброчесною, працьовитою, шанованою. Про це свідчить збережена до цього часу пам’ятна грамота на честь 50 – літньої діяльності Івана Онищука на цій посаді, виготовлена художником і підписана тодішнім директором школи В.Григоровичем та іншими сільськими газдами. Грамота була зроблена в квітні 1937 року.

Перед війною був священиком румун Миронович. Він вчив дітей у школі релігії. Деякий час панотцем був веренчанський священик, а потім прийшов отець Леонтій Каспровський. Багато років він прослужив у нашому селі. Церква переживала важкі часи в період радянської влади, але отець Леонтій завжди залишався вірним пастирем, його не зломили ні тортури, ні гоніння. Він прослужив у нас 40 років. Тепер веде богослужіння отець Іван Руснак.

Протягом кількох останніх років сільська громада своїм коштом вела будівництво нової дзвіниці біля церкви. Працювали дружно і добросовісно незважаючи ні на спеку, ні на труднощі. Третього вересня 2011 року дзвіниця була урочисто освячена. Збудована вона була на місці каплиці, а саму каплицю перебудували поруч.

 

       В нашому селі на даний час побудовано дуже багато капличок. Це свідчить про те, що жителі нашого села віруючі люди. Про одну з капличок я хотів би написати.

Каплиця знаходиться по вулиці Головній на подвір’ї колишньої нашої бібліотеки. Щоб більше дізнатися про існування цієї каплички, коли вона  була заснована, мені довелося звертатися до старожителів села. З розповіді моєї прабабусі Михайлюк Наталії, якій минуло вже 90 років я дізнався дуже багато цікавого. По-перше вже немає живих людей, які пам’ятали б в якому році вона була заснована. Але знаю що при створенні вона стояла на краю села. Знаю, що на початку ХХ століття вона вже була, тому що згадка про неї є в новелі «Дідик» письменника Дениса Онищука, який провів дитинство у Кліводині.

Після завершення ІІ світової війни в приміщенні, на подвір’ї якого стояла каплиця була зорганізована сільська рада. Капличку люди були змушені відвезти на територію сільської церкви. В той час церква була відокремлена від держави і влада не дозволяла, щоб каплиця знаходилася біля державної установи.

Після проголошення незалежності України капличку в 1998 році за ініціативи жителів села, а саме нині покійного директора школи Якубівського Івана Григоровича та його дружини Якубівської Домки Петрівної було перевезено на місце заснування. Відновили і від реставрували каплицю Димуряк Юрій Васильович, Якубівський Юрій Іванович, Єрмійчук Василь Васильович. Доглядає за капличкою Якубівська Домка Петрівна.

У красивому селі Кліводин, на мальовничій вулиці ім. Довбуша 13 на подвір’ї сім’ї Пентелюків побудована дуже гарна, велика капличка. Вхід до неї знаходиться на вулиці, так, щоб кожен бажаючий, який проходить попри неї міг зайти до неї і помолитися. Капличка жовтого кольору,у сонячні дні вона немовби світиться. При вході в капличку завжди стоять квіти. Вночі її освітлюють ліхтарики. Коли заходиш у капличку перше, що привертає увагу, великий образ Ісуса Христа. Також у ній є цікавий образ Матір Божої, якій плакав кров’ю. Цей факт означає, що в капличці був хтось недобрий. А також в капличці є багато гарних ікон і великий підсвічник.

Також були погані випадки з капличкою,її обкрадали,а саме ікони і килимки. Ініціатором побудови була господиня подвір’я Пентелюк Орися Мафтеївна.

Вона важко хворіла і просила Бога допомогти її видужати. Тому вона вирішила побудувати капличку. Літом 2007р. капличку побудували. Вона будувалася 3 місяці. Будували її майстри із Киселева сім’я Онизьків. Верстюк Сергій Іванович зробив вікна і двері до каплички із знижкою. Капличка побудована для людей.

Я часто ходжу до неї молитися і інколи прибираю її.

(підготувала матеріал учениця 9 класу Кріль Алла)

На вулиці Шкільній нашого села, біля стадіону, знаходиться каплиця ініціатором побудови якої стала Поповецька Наталія Юріївна. Колись давно, ще працюючи в колгоспі, вона кожен день ходила до каплички, що знаходилася аж біля церкви. Та одного разу їй не вдалося піти і того ж вечора їй приснився сон, де вона сама своїми руками будувала каплицю. «Я ставила цеглу одну на одну і на цьому місці прокидалася». Цей сон повторювався знову і знову, поки в 1992 році Наталія Юріївна не захотіла перетворити сон в дійсність. Її мурували кліводинські майстри: Берник В.Д. з кута Млака і Димуряк В. з вулиці Головної. Двері зробив сільський майстер Мудрак Микола, але гроші за роботу брати не хотів, сказав:»Це для людей і для Бога».дах хотіли покрити шифером, еле коли це побачив тодішній голова колгоспу М.М.Сокровольський, то за упокій душі свого сина, який трагічно загинув дав бляху і сказав: «Буде після мене якась згадка, що я тут 9 років працював». Обробляла бляху сільська майстриня Ірина Королюк. Праця була важка, крім того було дуже жарко, та жінка за роботу також нічого не взяла.

При посвяті були присутні майже всі жителі села, накриті столи були по всій толоці (Наталія Юрівна вважає, що саме тому каплиця дуже лікувальна).

Оформляла капличку сама, але багато ікон приносили люди, несуть і тепер. Донька Софія привезла великого блакитного ангела. Кажуть, що якщо його поцілувати , то можна вдало вийти заміж. До каплиці помолитися приїжджають навіть з інших сіл. Люди говорять, що одного разу туди прийшли батьки дуже хворої дівчинки і після того вона вилікувалася.

Сама Наталія Юріївна кожен вечір там молиться.

(підготувала матеріал учениця 9 класу Рурак Людмила)

Моя капличка знаходиться на вулиці Шкільній. Ініціатором відкриття каплички є мої батьки: Савчук Дмитро Іванович та Савчук Ірина Дмитрівна. Думки про побудову каплички виникли при плануванні огорожі подвір’я. Майстри з Кіцманя, які робили огорожу і забили фундамент на капличку. Подальші будівельні роботи виконували різні бригади майстрів. Це були майстри з Южинця, Киселева, Кіцманя. Деякі роботи виконував мій тато. Оздоблювальні роботи робив наш односельчанин Савчук Віктор. Посвятили капличку до свята Успення Пресвятої Богородиці.

Я гадаю, що побудова каплички є доброю справою. Тому що, не кожна людина має можливість систематично відвідувати церкву. Проходячи повз капличку люди на мить зупиняються, хрестяться, згадують про Бога, а при можливості ще й заходять та світять свічечку. Кожна людина,згадуючи про Бога, нагадує про свої вчинки, аналізує їх. І я, маючи вільну хвилинку, іду до каплички, щоб запалити свічечку.

(підготувала матеріал учениця 5 класу Савчук Мар’яна)

Капличка «Святого Миколая»

У мальовничому селі Кліводин, на вулиці Лісовій 5, на подвір’ї сім’ї Савчуків, побудована гарна велика капличка «Святого Миколая». Побудували її літом 1992 році, ініціатором побудови став господар подвір’я – Савчук Петро Мафтейович. Причиною для цього стала раптово, важка хвороба сина Савчука Івана П.

Весною 1992 році син Іван повернувся з армії і важко захворів. Тоді батько вирішив побудувати капличку «Святого Миколая», ангела-охоронця сина Івана, щоб молитися за здоров’я сина.

Вже літом побудували капличку. Будував її і виготовляв всі дрібниці до неї господар. Образ на вікні малював наш односельчан, відомий художник Баланецький Ярослав Тітович. Знаходиться вона при вході на подвір’я, щоб образ «Святого Миколая». Коли заходиш у капличку перше, що привертає увагу, великий образ «Ісуса Христа» намальований на вікні. Коли заходить сонце. Образ всередині каплички, світить, це явище надзвичайно красиве. А ще в капличці є статуетка «Матір Божої»,підсвічники і посудини з піском в яких можна засвітити свічку. В капличці є «Біблія» і релігійні книги. В ній багато образів всі вони дуже красиві. Я часто ходжу прибирати і молитися у цю капличку. Молитися треба з вірою: «І все, чого ви в молитві просите з вірою,- то одержите» (Мф.21,22). «Але нехай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер» (Як.1, 6). Рідні Івана молилися і мрія здійснилася, син одужав і тепер він здоровий,щасливий чоловік батько і справний господар. Тому потрібно будувати каплички і молитися в них і мрії обов’язково здійсняться.

(підготувала матеріал колишня учениця школи Деркач Таісія)

Капличка на честь СВЯТОГО МИКОЛАЯ.

Ця капличка знаходиться на куті Чагор села Кліводин. Ініціатором її побудови є мій дідусь Косинський Микола Васильович, який побудував цю капличку на честь свого Ангела – хранителя Миколи Чудотворця. Будівництво каплички розпочалося 14 квітня 2002 року.

Для будівництва святині було запрошено майстрів – будівельників з села Валяво.

Серед них були Баланецький Василь, Куций Василь та інші. Верх в будівлі зводили майстри – бляхарі з села Суховерхів, а саме: Цюпа Євген з своїм сином Іваном та онуком Володимиром.

Освячення каплиці відбулося 12 жовтня 2002 року. Її освячував отець Іван Руснак. З нагоди освячення каплички зібралися всі люди кута. Отцем Іваном було проведено відповідну літургію, після якої відбулося святкування цієї знаменитої події.

Збудована капличка була для того, щоб люди, які не мають змоги піти до церкви чи то в зв’язку з хворобою, чи з інших причин могли в будь – яку хвилину піти до каплички і там помолитися за своє здоров’я, за здоров’я своїх рідних і близьких. Отже, будівництво цієї каплички є дуже важливою подією для жителів кута. Люди мають можливість частіше звернутися з молитвою до Бога, що допомагає їм у різних цілях.

(підготувала матеріал учениця 6 класу Бойчук Каріна)

Каплиця Святого Михаїла Чудотворця збудована по вулиці Буковинській 87. Ініціаторами будівництва були Галина та Михайло (нині покійний) Деркачі, вона була збудована на їхньому обісті. Активну участь у спорудженні каплиці брали участь сусіди і родичі господарів, зокрема Деркач Іван, Царик Євген, Царик Юрій, Абрамович Степан, Гаврелюки Василь і Юлія, допомагали у придбанні ікон та килимків, облаштуванні.

Капличка була збудована та освячена у 2001 році, протоієреєм нашої церкви отцем Іваном. Нині за капличкою доглядають Галина Деркач та сім’я Андрущаків. В каплиці багато красивих ікон, деякі з них принесли мешканці вулиці Буковинської. Ікони в капличці дуже гарні і покриті вишитими рушниками.

(підготували матеріал учні школи Абрамович Богдана і Гаврилюк Вадим)

У нашому селі побудовано багато капличок. Я хочу описати ту, яка розташована на подвір’ї Верстюка Івана Дмитровича. Він живе по вулиці Буковинській 36, на куті Млака. Думка про побудову каплички у Івана Дмитровича виникла після аварії на Чорнобильській атомній електростанції в квітні 1986 року. Почалося будівництво у 1987 році і тривало 2 роки. Освячена каплиця була у 1989 році. При будівництві каплички використовували цеглу, дерево, метал. Оздоблював її сільський художник Баланецький Ярослав Титович. Окрасою каплиці є образ Пресвятої Богородиці намальований на стіні.

Доглядає за капличкою родина Івана Дмитровича.

(підготував матеріал учень 8 класу Мельничук Вадим)

У Кліводині на вулиці Шевченка 27, недалеко від мене є цікава капличка. Її побудували мої сусіди Мельничуки Василь та Вікторія з синами Іваном та Ярославом.

Побудувати каплицю їх змусив дивний сон господині Вікторії Мельничук. Їй наснилася Матір Божа, яка стояла навпроти їхніх воріт на горбку, де зараз і влаштована каплиця. Порадившись, родина вирішила спорудити капличку тому, що цього хоче Господь Бог.

Капличку було поставлено в 1992 році. В її спорудженні брали участь самі Мельничуки, сусіди Татуличі Григорій та Калина, Скрипники Василь та Анна та інші.

Образи зносили побожні люди нашого села. А найбільші – Матір Божу та Ісуса Христа приніс Заболоцький.

Кожного року сусіди прибирають каплицю до Великодня, храму, підмітають, прибирають сніг, підтримують у чистоті.

Каплиця відкрита для всіх, хто хоче поставити свічечку та помолитися.

(підготував матеріал учень 8 класу Савчук Іван)

 Ця каплиця знаходиться по вулиці Головній 8 на подвір’ї Одайських. Збудована вона була ще в атеїстичні вісімдесяті (1982) роки. Тоді не можна було ходити до церкви, молитися, колядувати і взагалі вірити в Бога. Господарі – Одайський Степан Васильович з дружиною, пережили колись дуже важкі часи, вони були репресовані за зв’язок і пособництво ОУН. Зокрема Степан Васильович був засуджений до 25 років позбавлення волі. Як вони вважали (нині покійні), пережити ті випробування, витримати і не зламатися їм допомогла віра в Господа і палкі молитви до нього. Тому коли вдалося повернутися на батьківщину, облаштувати господарство, вони звели капличку, щоб славити Господа. Допомагали їм у цьому майже всі сусіди. Багато з них нині вже покійні, а капличка стоїть, як пам’ять і свідок складного, важкого і часто несправедливого життя.