Освіта Верхні Станівці

ОСВІТА

Освіта в селі була започаткована офіційним відкриттям початкової школи в 1875 році, ще за часів Австро-Угорщини. Існували початкові класи (1-4). В класах навчалось до 30 дітей. Навчали писати, читати та рахувати. Навчання проводилося українською мовою. Навчання і виховання дітей набуло нового відтінку, коли в 1906 році директором школи було призначено Іларія Карбулицького – вчителя, письменника, публіциста (про його діяльність буде сказано нижче). 3 1918 року навчання дітей проводилось румунською мовою, а українська мова була заборонена. 3 приходом радянської влади в червні 1940 році було відновлено українські школи. Проте під час другої окупації краю Румунією ,знову українська мова була заборонена. Тільки із звільненням Буковини в березні 1944 р. Радянською Армією, було відновлено викладання в школі на українській мові. Місцевих учительських кадрів не було, тому влада присилала вчителів із східних областей. Такими першими вчителями були Мороз Параска Архипівна, Жук (Сопіт ) Настасія Григорівна, Мелешко (Константинюк) Віра Степанівна, Філіпенко Яків Петрович, Радченко Наталія Юріївна, Мартиненко Ганна Григорівна, які почали тут свою педагогічну діяльність з 1947 року.Стара школа була розміщена у 8 приміщеннях. Найстарішим був головний корпус на 4 класні кімнати. Центральні приміщення розміщувались там, де сьогодні столярна майстерня. В 1906 році,коли сюди було направлено Іларія Карбулицького директором школи, було посаджено дуб, який і сьогодні росте. Навколо дуба розміщувались лавочки, на яких відпочивали діти на перервах. Сидячи біля дуба, виймали із своїх домотканих торбинок кусок кулеші, печену картоплю або коржі, спечені на плиті (шпаргаті) і обідали. Дзвонили на урок дзвінком 1776 року випуску, який зберігається і по сьогодні в новій школі, нагадуючи сучасникам про їх давніх ровесників – сьогодні покійних їхніх предків. В класах діти сиділи за дерев’яними партами по чотири учні. В 1948 році школа стала семирічною. Навчались діти в одному класі різні за віком, так як у воєнні роки не відвідували школу. Всього навчалось біля 300 дітей. У 1958 році школа була реорганізована у восьмирічну. До її складу входили класи-комплекти на філіях Ростище (сьогодні в цьому приміщенні знаходиться приватний магазин Лакусти Василя Михайловича). Навчали дітей вчителі Мороз Параска Архипівна, Мартиненко Ганна Григорівна, Сопіт Тарас Михайлович, Стефанчук Марта Дмитрівна.

На філії Вишнева працювали класи-комплекти(1-4). Вчителькою працювала Радченко Наталія Юріївна. На хуторі Гострий Кілок розміщувались класи-комплекси (1-4), де вчителем працював Філіпенко Яків Петрович. Спочатку він був, на посаді завуча школи при директорі Крижанівському Вячеславу Гнатовичу, а в 1948 році його замінила Жук (Сопіт) Настасія Григорівна. На цій посаді вона пропрацювала до 1949 року. Після Філіпенка Я.П. почергово вели класи Марчук Микола Васильович та Николайчук Марія Семенівна. В 1947 році директором школи працював Корбут , а 1947-1948 рр. – Крижанівський В.Г. В

1948 році директором школи було призначено фронтовика, вихідця з Хмельниччини Лужинського Олександра Петровича. На цій посаді він пропрацював до кінця серпня 1969 року. 1 вересня 1969 року на посаду директора школи було призначено вчителя географії цієї школи Калиняка Ігора Тимофійовича. За направленням Кіцманського районного відділу освіти, він спочатку працював в Киселівській середній школі. За час керівництва ним школою сталися значні зміни. За його сприянням було побудовано приміщення нової трьохповерхової школи на 640 учнівських місць. Школу будував Кіцманський міжколгоспбуд. З 1 вересня 1975 року школа із восьмирічної була організована у середню школу. Нова школа, нове обладнання, просторі світлі класи, майстерні по трудовому навчанню, власна котельня – все це позитивно вплинуло на начально-виховний процес.

Міцна матеріальна база, кваліфіковані вчительські кадри дали позитивні результати. Кабінетна форма навчання сприяла здобуттю учнями міцнішіх знань. В 1978 р. по 2006 рр. директорами школи працювали Гуцуляк В.Г та Домітращук К.К. Сьогодні школу очолює Руснак І.М.

За час існування середньої школи учительський та учнівський колективи, спираючись на допомогу батьків, досягла значних успіхів у навчально-виховному процесі. Учні школи неодноразово займали призові місця на шкільних районних, обласних, республіканських предметних олімпіадах з географії (вчитель-пенсіонер Калиняк І.Т. та його учениця – нині вчителька географії Флорескул (Сопіт) Марія Михайлівна, з народознавства (учитель Найда Володимир Костянтинович). Вагомі внески в розвиток шкільного туризму зробив вчитель-краезнавець Калиняк І.Т., який започаткував його в школі та районі.

Пізніше займався цією роботою колишній директор, географ Домітращук К.К. Сьогодні цією справою керує їхня учениця Гунько Ірина Миколаївна. Багато грамот, кубків, різних нагород за досягнення в розвитку туризму одержали учні, керівники, школа.

В різні роки завучами школи працювали Філіпенко Яків Петрович, Жук (Сопіт) Анастасія Григорівна, Тарновецька Агнезія Трифонівна, Калиняк Ігор Тимофійович, Халупняк Софія Михайлівна, Николайчук Марія Семенівна, Васильківська-Петращук Неоніла Михайлівна, Найда Костянтин Костянтинович, Флорескул Людмила Ярославівна.

При середній школі працювала також вечірня школа для працюючої молоді. Нею керували Маскаєв Василь Васильович, Калиняк Ігор Тимофійович, Куркунов Василь Дмитрович, Найда Костянтин Костянтинович. В 1991 році вона була закрита через відсутність учнів, бо вся молодь здобувала середню освіту на денній формі навчання .

Цікавим буде для майбутніх нащадків знати звідки поповнювалися учительські кадри. Нащадки повинні знати, хто навчав їхніх батьків, якими вони були. Це були люди, сповнені любов’ю до дітей, до Батьківщини. Всі сили фізичні, моральні, педагогічні вони віддавали дітям. Хотіли , щоб діти були щасливими, працьовитими, чесними, які б любили свій народ, свою країну – Україну. Незалежно звідки вони приїхали у наше село, вони були справжніми патріотами, вмілими та досвідченими педагогами. Хай їхні імена залишаються в пам’яті народній. До них належать: Мороз Параска Архипівна, 1914 р.н., яка одною з перших в районі і першою у школі одержала звання „Відмінник народної освіти”; Мартиненко Ганна Григорівна, 1924 р.н., учителька початкових класів, а пізніше викладач української мови та літератури, приїхали з Черкаської області. Прекрасний педагог , порадник, знавець дитячих душ, весела і життєрадісна вчила дітей молодших класів Мелешко Віра Степанівна, 1924 р.н.- виходець з Київської області. Директором школи та вчителем історії працював вмілий організатор та педагог Лужинський Олександр Петрович та його дружина Надія Сергіївна, вчителька початкових класі, які приїхали із Хмельницької та Донецької областей. Довгі роки на посаді завуча школи та вчителя історії працювала Сопіт (Жук) Анастасія Григорівна, 1924 р.н. – виходець з Чернігівської області. Одночасно приймала участь в громадському житті села , керувала шкільним хором , хором будинку культури. По направленню Міністерства освіти приїхав молодий вчитель географії Калиняк Ігор Тимофійович, 1934 р.н. –виходець із Івано-Франківської області. За довголітню педагогічну діяльність він був другим в школі, який нагороджений відзнакою „Відмінник народної освіти”, пізніше одержав медаль Макаренка (перший в Кіцманському районі), медаль за „Трудову доблесть”. За підсумками районної педагогічної ради, йому було присвоєно (першому в школі) учитель-методист.

Вчителем фізики, а потім завучем школи працювала Халупник Софія Михайлівна, 1937 р.н., яка приїхала в село із Вінницької області, а Прінько Г.0. – учителька української мови та літератури із Київської, з Львівської області – вчителька молодших класів Ліпська Ольга Петрівна.

З місцевих вчителів працювали в молодших класах Сопіт Тарас Михайлович, Леонтій Евгенія і Орися Семенівні, Николайчук Марія Семенівна. Вчителем біології та хімії працював Марчук Микола Васильович – справжній природолюб. Приймав активну участь в озеленені території школи, вів дослідну ділянку. В школі зараз працюють молоді випускники нашої школи: Флорескул Марія Михайлівна – учителем географії, Когут (Семенюк) Ольга Василівна – вчителем біології та хімії.

Колектив школи спільно відзначав державні свята, організовувались маївки, поїздки в Брест, Ленінград, Київ, Чернівці, по місцях, де народилися письменники Ю.Федькович, Стефаник, Кобилянська; в Хотинську фортецю, Почаївську Лавру та інших літературних та історичних місцях. За час існування середньої школи багато учнів здобули вищу освіту і працюють в різних галузях господарства. Багато із них закінчили школу із золотою медаллю. Це інженери – Сопіт Володимир Васильович, Руснак Михайло Васильович; юристи – Крушніцький Октавіан Деонізійович (покійний), Харитон Іван Степанович; економіст – Малярчук Микола Антонович; фармацевти –Гриндей Люба Михайлівна, Флорескул Інна Василівна; лікарі – Сопетик Степан К. У Львові працює наш випускник – доцент Львівського політехнічного інституту Лакуста Василь Самсонович ,брати Іван та Василь Гальчуки.А випускники школи Іван та Володимир Костащуки успішно захистили дисертації і стали кандидатами географічних наук. Прославлених і відомих далеко за межами області є ще цілий ряд особистостей – випускників рідної школи.

Сьогодні всі вчителі, які працюють в школі здобули вищу освіту, а на початку її існування не було жодного.

Станом на 2011/2012 н.р. в школі навчається 169 учнів, працює 22 вчителів різних кваліфікаційних категорій.

В селі працював виховний дошкільний заклад, який належав колгоспу „Світанок”. В ньому перебували діти колгоспників. Але з 1991 року він був ліквідований і відданий в оренду приватному підприємцю під магазин та пекарню. Спільними зусиллями сільскої громади та за підтримки голови сільскої ради з 01.09.2007р у цьому приміщені знову виховують дошкільнят.

І.Т. Калиняк

ШКОЛА – РІДНИЙ ДІМ