Культура Верхні Станівці

Над темою працював творчий колектив у складі: Лютик Марини – учениці 9 класу, захоплюється вишиванням; Флорескул Світлани – учениці 9 класу, учасниця танцювального колективу, любить вишивати;

Найди В.К. –вчителя музики та  українознавства

КУЛЬТУРА 

Культурне надбання села Верхні Станівці є частиною культури українського народу. Вони мають своєрідні вираження в побуті, обрядах, святах, традиціях. Тут жили і живуть прекрасні ткачі, швачки, боднарі, стельмахи, столярі, ковалі, шевці, вишивальниці, майстри плетіння з лози. Славили село своєю майстерністю столяри – будівельники Гриндей Георгій Михайлович та Костащук Василь Томович. Без них не будувався жоден дім. Здобули повагу серед людей Лакуста Михайло, Осипчук Дмитро та Палагнюк Іван. Прекрасне взуття виготовляв швець Костащук Михайло Дмитрович та його сини. Майстрами високого класу вважаються швеї Гриндей Марія, Костащук Марія та Мельничук Орися. Найстарішою швачкою вважається Сопіт Марія Афанасівна (покійна). Багато прекрасних вишивок (рушників, сорочок, подушок) за своє життя виконала вчителька Кошман Василина Василівна (покійна). Майже кожна жінка в селі вміла ткати, працювати за ткацьким верстатом. Майстрами своєї справи були Гриндей Евгенія Миколаївна (покійна), Гавдун Зіновія. Село славилось виготовленням національного буковинського одягу, як жіночого (сорочки, горботки, цурканки, кіптарики), так і чоловічого (гачі, сорочки, окривки, сардаки, кожухи). Всі ці речі виготовлялися з льону або конопель, шерсті.

Населення села ділилося на шляхту і мужиків. Жінки шляхти одягалися в плаття, сарафани, запаски; чоловіки – штани з ременем, сорочки з галстуком (на свята жінки-мужички одягалися в горботки і довгу білу сорочку, оздоблену біля шиї вишитим орнаментом. Носили кептарик розписаний орнаментом кожух, на голові – турпан (у свята) або хустка. Проте не відчувалось ніякої різниці між ними, вони родичалися між собою, відвідували одну церкву.

У ХVІІІ – поч XX люди самі забезпечували себе одягом і взуттям, все виготовлялося в домашніх умовах. Не кожний міг носити фабричне взуття. Воно коштувало дорого, а гроші в простих селян були майже відсутні. Тому доводилось взуття виготовляти самим. Найпоширеніше взуття – постоли, виготовлені із овечої,

телячої шкіри, або навіть із гуми. Воно було легким зручним в суху погоду. Більш незграбним було взуття виготовлене з лики (лигаки) та дерев’янки (кайдани).

Село здавна славилось своїми храмами. Вони відзначалися в день освячення церкви 22 травня (в центрі села) і 21 вересня на хуторі Гострий Кілок. Господар запрошував рідних, близьких, знайомих, родичів. Святкування відбувалося за пишно вбраним і наповненим різноманітними стравами столом. Закінчувався храм піснями, танцями. За час незалежності України відродились релігійні традиції – святкування Різдва Христового, Великодня і інших православних свят. Було побудовано 6 прекрасних капличок приватними особами. Зокрема одними із перших до цієї справи залучились Осипчук Василь Дмитрович, Осипчук Євгенія Іванівна.

В селі проводилась і проводиться значна культурно-просвітницька робота будинком культури та бригадним клубом хутора Гострий Кілок. Художня самодіяльність мала і має широкий спектр своєї діяльності. Ще в 50-ті роки художньою самодіяльністю (хором) керувала вчителька місцевої школи Сопіт (Жук) Анастасія Григорівна, а завідуючою будинком культури довгі роки працювала Лакуста (Царик) Віра Степанівна. Сьгодні ним завідує Цопа Ольга Миколаївна. Художнім керівником працює Флорескул Ілля Васильович (професійний музикант). На сцені будинку культури ставились концерти, присвячені різним датам, п’єси („Наталка Полтавка”, „За двома зайцями”, „Лимерівна” і ін.). Активними учасниками художньої самодіяльності були Флорескул Василь, Костащук Іван, Костащук Марія, Калиняк Ольга, Шадура Марія,Влад Віктор, Ліпська Ольга, Лакута Віра, Калиняк Ігор, Сопіт Тарас і багато інших.

З концертами виступали на сценах різних сіл, районного центру, в Чернівцях і ін. Довгі роки на посаді кіномеханіка села працював Марчук Дмитро Михайлович.

Сьогодні роботою місцевого будинку культури керує Цопа О.М. При будинку культури працють клуби музичного та спортивного профілю, діє фольклорно-етнографічний колектив , який неодноразово брав участь у різноманітних звітах, конкурсах та фестивалях як районного, так і обласного рівнів. Виступи цього колективу мають чітко виражений національний колорит . Метою цього колективу є збереження та відновлення місцевих звичаїв і традицій.