Духовність Брусниця

ДУХОВНІСТЬ

Переважна більшість жителів нашого села Брусниця християни, сповідують православну віру. Два-три проценти від усього населення атеїсти, католики, протестанти, суботники, свідки Єгови. Кількість жителів в нашому селі приблизно до 3тис. осіб.

На початку заснування села Брусниці в 1560 році недалеко від панського маєтку віруючі з допомогою пана побудували капличку, куди приходили молитися, і на тій же місцевості хоронили померлих – це був перший цвинтар коло каплички. Пізніше капличка була знесена, і селяни побудували маленьку церкву,а цвинтар перенесли на північну окраїну села, де ще була незаселена земля.

В 1871 році виникло питання побудови нової церкви, сучасної на той час. Гроші на будівництво церкви вносили селяни нашого села і віруючі навколишніх сіл. Панський маєток на той час перейшов у спадщину від пана Барбівського до панів Мокрянських.

Під час підготовки до будівництва церкви пані Мокрянська була дуже хвора, далася до Бога і пожертвувала на побудову майбутньої церкви свої збереження і увесь лісоматеріал, зробивши заповідь через органи юстиції Австрії, щоб її поминали на день Успенія Пресвятої Богородиці, так як її звали Марія. Також заказала в заповіді освятити церкву 28 серпня, тобто на день Успіння Пресвятої Богородиці.

Але тяжка хвороба укоротила життя благородної пані на 46 – му році життя, а церква будувалась вже після її смерті. Побудована була церква в 1887 році . Про заповідь Марії Мокринської забули. Освятили церкву 19 грудня, тому і храм в нашому селі справляли на Миколая Зимнього, тобто 19 грудня.

Пізніше отець Нестор Горецький поїхав на синод австрійської церкви до столиці Австрії Відня, так як він був послом від Чернівецької митрополії у вищий синод Австрійської церкви. Заодно зробив запит у Віденський архів про історію побудови нашої церкви. Там у відповіді і знайшов заповідь пані Марії Мокрянської і історію побудови нашої церкви, яка стоїть і по сьогоднішній день.

Так і було на основі заповіді пересвячено нашу церкву на Богородицю, тобто 28 серпня, грамоти повторного освячення в церкви не збереглося. Дозвіл на виконання заповіді і переосвячення церкви було дано Горецькому Чернівецькою митрополією.

Старожили розповідають, що то було велике свято в нашому селі, яке ми святкуємо і по сьогоднішній день: 28 серпня – день Успіння Пресвятої Богородиці – наш храм. На сьогоднішній день вона повністю переоформлена.

Церква – то храм, на алтар якого людина споконвіків часто приносила свої біди і болі й одержувала спокій та мир для своєї душі. На превеликий жаль, церкви в Україні за часів незалежності стали «полем бою» між прихильниками Української церкви Київського патріархату і прихильниками Московського патріархату.

До 2003 року ніхто не думав, не гадав про будівництво приміщення нової церкви, адже в селі церква є. Добре збереглася, весь час була діючою, до якої б держави не належала територія Буковини.

В другій половині 2003 року частина населення Брусниці вирішила будувати нову церкву.

Яка ж причина привела до такого рішення?

Через багато років гноблення українського народу різними державами в 1991 році Україна стала самостійною незалежною державою. В кожній самостійній державі є своя, незалежна від іншої держави, церква. Постало питання про відродження Української Православної Церкви, а не про створення Української Православної Церкви. Адже відомо, що християнство до східних слов’ян прийшло ще в часи княжої доби на Русі.

Офіційно вважається, що з княжої родини першою християнкою на Русі стала княгиня Ольга. Її онук Володимир Святославович сам прийняв християнську віру й охрестив увесь народ. Літом 988 року він запросив у свою державу візантійського митрополита і священників, які хрестили народ найперше в Києві, а потім у цілій державі.

Згідно з Українською історіографією княжа доба належить українському народові. Вона тривала майже п’ять століть з київським (860-1240 рр.) і галицько-волинським (до 1349 р.) етапами.

Отже, з утворенням самостійної держави України постало питання про відродження Української Православної Церкви. В нашому селі завжди церква відносилася до Київського патріархату. В ній також проходила боротьба, а причиною став священик. Парафіяни Свято – Успенської церкви неодноразово скаржилися на роботу священика та на те, до чого вона призвела.

Більшість людей релігійної громади не задоволена тим , що священнослужитель веде проповідь неграмотною українською мовою, нечітко і нерозбірливо, а також почав схилятись до Московського патріархату. В громаді створилась нездорова атмосфера. Розбрат між прихильниками священика і противниками призвів до того, що біля стін храму вирішувалися відносини за допомогою бійок, парафіяни не впускали одні одних до церкви.

З цією проблемою люди зверталися до Митрополита Буковинського – владики Данила. Митрополит сказав, що знає про те , що трапилось у Брусницькій церкві, не хоче розділу тієї церкви на Київський патріархат (КП) і Московський патріархат (МП), а тільки – миру. Релігійна «війна» тривала до тих пір поки не зробили дієвий крок.

6 липня 2003 року багато прихожан зібралися біля церкви на збори. Там були, присутні священники МП і КП ,сільський голова Лукащук Ф.І., та представник району, було повідомлено, щоб прихильники УПЦ МП стали по один бік подвір’я, а прихильники УПЦ КП – по другий. Священники МП ввели в оману людей , що вони не входять до МП, що в них немає патріархату. А просто УПЦ. Виділили з кожної громади по одній людині, щоб переписати прихильників. Кого виявиться більше за тими залишиться приміщення церкви.

Силовими методами, підкупами, звезенням таких ,що до церкви ніколи не ходили, вдалося набрати більше голосів прихильникам МП. Результати перепису: 242 проти 272 голосів.

Громада УПЦ КП надіялась, що зможе повернути приміщення церкви собі через звернення у вищі державні інстанції. Але нічого не добилася. Підтримувала громаду УПЦ КП лише преса, особливо редакція газети « Час».

7 липня 2003 року богослужіння відбулося біля каплиці Данилюка Івана Парафтейовича, але весь час так не могло відбуватись. Почали задумуватись, що прийдеться будувати у селі другу церкву. Це зініціював отець Іван Лукій, який був призначений владикою Данилом , священослужителем у Брусниці. А поки що молились біля каплиці . Людей біля каплиці ставало все більше.

Парафіяни обдумували, на якому місці будувати нову церкву. Боднарюк Юрій Миколайович запропонував будувати нову церкву на підвищенні, західніше сільського музею. Головний архітектор району п. Котелко, одобрив територію біля музею для будівництва церкви. А поки що шукали приміщення, де би відбувалося богослужіння. Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» Плешко І.В., виділив під тимчасову церкву будинок, де раніше були агровідділ, контора будівельної бригади та сувенірний цех. Будинок був занедбаний, але громада не гаючи часу взялася до роботи і за короткий термін , 27 липня 2003 року приміщення тимчасової церкви було готове до освячення..

Після громада Української православної церкви Київського патріархату почала збирати кошти, щоб купити церковні дзвони. Дзвони замовили у м. Новоград – Волинську. 9 серпня 2003 року вранці були освячені два дзвони вагою 8 кг.і 26кг. Богослужіння відбувалося вже при дзвонах. Також парафіяни готувалися до того,щоб швидше освятити місце, де буде побудовано нову церкву.

28 серпня 2003 року, свято Успіння Пресвятої Богородиці. Прекрасний сонячний ранок. О 8 годині почалися збиратися біля тимчасової церкви діти, молодь, дорослі і не тільки з нашого села, але й з навколишніх сіл: Брусенки, Нижніх Станівців, Чорториї, Кальнівців, м. Вашківці. Цього ж дня владикою Данилом було закладено перші камені у майбутній фундамент нової церкви , а також місце де буде каплиця, яку вирішив побудувати Флорескул В.М.

8 жовтня 2003 року в гарний сонячний ранок люди сходились до місця, де буде побудована церква, яка носитиме ім’я великомученика Юрія Переможця, свято якого відзначають весною 6 травня. Ніхто й не сподівався, що за один день вдасться справитися із такою об’ємною роботою. Та біля 17-ї години робота була завершена – фундамент в землі було закладено. Про це сповістили дзвонами.

Настав час, якого чекали односельці 31 січня 2004 року відбулася божественна літургія та освячення каплиці і дзвонів. На освячення прибув владика Чернівецький і Буковинський Данило. Каплиця поставлена до річниці Флорескула Ю.В., який пішов з життя, його батьками Флорескул К.Т. та Флорескул В.М.

31 травня 2004 року після служби Божої о.Іваном було освячено опалубку. Для будівництва церкви потрібно було 120 тис. цегли. Щоб закупити таку кількість цегли необхідна велика сума грошей. Вирішили виготовити цеглу своїми руками, адже в селі є цегельний завод. Звернулися до директора товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницка земля», щоб дозволив виробляти цеглу церковній громаді, Плешко І.В. погодився на це.

З кінця квітня та протягом травня кожний день у дві зміни люди працювали на цегельні при виробництві цегли. 1червня 2004 року біля церкви зійшлося багато людей,щоб залити наземний фундамент під церкву. До третьої години дня роботу закінчили.

Громада вирішила розпочати мурування церкви у четвер 24 червня 2004 року. О 6.30 год. чоловіки взяли хоругви, ікону великомученика Юрія Переможця, стали біля бетону, отець Іван прочитав молитви. Потім о. Іван поклав по три цеглини в чотирьох місцях майбутнього храму.

Остап’юк Михайло та Алексюк Василь робили розмітки вуглів храму, а після почали мурувати стіни . З яким ентузіазмом працювали люди і під час виготовлення цегли і на будівництві храму передати на папері словами неможливо: це потрібно було відчути, побувавши серед цих людей. Чоловіки і жінки різних професій ставали будівельниками, підсобниками. Вчителі, лікарі, інженери не цуралися ніякої роботи.

У січні 2005 року декілька днів було тепло, тоді Зімбович Г.І. із своїми синами робили дах, їм допомагали чоловіки з нашої громади.

Різдвяні свята , Хрещення Господнє церковна громада відсвяткувала урочисто. В час різдвяних свят члени церковної громади колядували біля кожної хати в нашому селі, щоб заколядувати кошти на будівництво храму. У 2004 р. було заколядовано 8038 грн. 186 доларів,а у 2005 р. вже 12300 грн.,215 доларів. Групи колядників їхали у сусідні села і там теж колядували біля кожної хати.

Протягом березня – квітня будівничі з Брусенки з допомогою брусницьких чоловіків будували верх та куполи на церкві. В той час, коли робили дах і куполи , працівники фірми «Золотий колос» (с. Берегомет Кіцманського району) виготовляли вікна, які 9 квітня 2005 року були встановлені ними у церкві. Окремо потрібно відзначити людей, які покривали церкву бляхою. Це Петращук М.К. та Петращку І.М. 21 травня владика освятив хрести, які встановили на куполах.

В пам’ять свого сина Юрія, оплатити роботу по виготовленню іконостасу художникам, взяв на себе Флорескул Василь Михайлович (9 тис. доларів).

Грудень 2005 року виявився теплим, без снігу, тож одні прихожани прибирали територію біля церкви, ін. іншу виконували роботу . Особливо багато працювали пенсіонери, яким за 70 років, Данилюк І.П., Іванческул О.І.(паламар), Іфтемійчук М.І.

З 10 по 20 квітня 2006 року працювали майстри-художники Коломийської групи по оздобленню церков.13 травня 2006 року закінчили штукатурити храм. З 15 травня по 5 жовтня 2006 року художники малювали куполи, а 14 серпня у свято великомучеників Маковеїв вже відправляли богослужіння в новій церкві. 17 вересня 2006 року відбулося перше вінчання у новій церкві. Шлюб брали Алексюк Людмила Василівна та Маценко Андрій Васильович.

З 5 по 12 грудня встановлено іконостас у свято Миколи Чудотворця зранку до церкви спішили багато людей, щоб бути присутніми на першому богослужінні з іконостасом у церкві.

Про будівництво нашого храму писали у газетах, а саме газета «Молодий буковинець» від 19-20 січня 2007 року кореспондент Петро Кирстюк написав статтю «Замість сварок за церкву люди самі її збудували» .

Намітили освятити храм 25 листопада 2007 року. Цього дня до храму сходилися прихожани різних сіл не тільки Кіцманського району, але й з Вижницького. А також до нашого храму завітали керуючий справами апарату Кіцманської районної ради Шедловський Ю.І. та сільський голова Загарія І.Т.

О 10 годині 30 хвилин приїхав владика Данило – митрополит Буковинський і Кіцманський. Його зустрічали церковними дзвонами. Владика виступав зі словами подяки нашим парафіянам за те, що вони вірні православній церкві, своїй державі Україні, побудували за такий короткий час прекрасний храм і сьогодні він уже буде освячений. Владикою Данилом і священиками була відправлена літургія. Після літургії владика Данило привітав усіх із освяченням новозбудованого храму.

На початку жовтня 2008 року в Чернівцях святкували 600- річчя першої писемної згадки про Чернівці. На святкування 600- річниці було запрошено святішого Патріарха Київського і всієї Руси -України Філарета. В кінці вересня о. Іван сказав нашим прихожанам про можливість відвідин патріархом Філаретом і нашого храму. Ця звістка з радістю була сприйнята нашою церковною громадою.

Патріарх Київський і Всієї Руси – України перебував у Чернівецько – Кіцманській Єпархії з 3 по 6 жовтня 2008 року.

До храму заздалегідь почали з’їжджатися священики, громадяни сусідніх сіл, районів. А як же інакше? Адже не тільки в село , а й у районний центр ніколи не навідувався ще Святійший Патріарх відколи пам’ятають найстаріші жителі села. А тут така честь для села! І ось уже підготовлені до зустрічі високоповажних гостей. Обласний та районний відділи внутрішніх справ забезпечували безпеку для святішого Патріарха.

У храмі на хорах розташувався архієрейський хор із кафедрального собору Параскеви Сербської. Благочинний по Кіцманському району протоієрей Дмитрій почав відправляти Всеночне бдіння.

На подвір’ї від церкви аж поза каплицю було простелено килими. По обидва боки цієї доріжки стояли чоловіки з хоругвами, дівчата з квітами.

Перед 18 годиною задзвонили церковні дзвони. Підїхали почесні гості. Патріарха зустріли благочинний протоієрей Дмитрій, староста церковної громади Гриндей Микола привітав Святійшого Патріарха Філарета на брусницькій землі і вручив йому хліб-сіль.

Також привітав Патріарха сільський голова Загарія І.Т. Патріарх благословляв всіх присутніх, йдучи до церкви.Богослужіння продовжив Святійший Патріарх. З ним були митрополит Чернівецький і Кіцманський Данило, архієпископи Кіровоградський і Голованівський Серафим,Коломийсько – Косівський Іоан,Тернопільський і Кременецький Іов, 2 диякони, 2 піддячі та 28 священиків.

Святійший Патріарх помирував єпископат, духовенство і всх мирян, які були на Богослужінні. Після богослужіння Філарет виступив із проповіддю, в якій вказав, що не треба боятися нічого, лише гріха. Господь веде нас – нерозумних до життя вічного.Віруйте , але віра не повинна бути блюзнірською. Жива віра побудувала цей храм.

Із словом – відповіддю виступив настоятель храму вмч. Юрія Переможця іорей Іван, який сказав, що ми приносимо найщиріші слова подяки Святійшому Патріархові за ту честь, яку він надав своєю присутністю нашому селу і , зокрема нашій церковній громаді. Побажав многая літ Святійшому Патріархові.

Після цієї події ще довго обмінювалися думками в селі прихожани храму про цю незабутню зустріч із Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси – України Філаретом.

6 травня 2010 року біля церкви зібралося багато людей. Всі чекали приїзду владики Данила, щоб разом відсвяткувати храмове свято .

Після служби владика Данило і священики у каплиці освятили воду і хресним ходом обійшли тричі церкву. Владика освятив церкву ззовні, адже після штукатурення та оздоблення церкви ззовні її ще не було освячено.

ОСЬ ВОНА НАША КРАСУHЯ ЦЕРКВА.

З цього часу в нашому мальовничому куточку селі Брусниця красуються дві церкви. У східній частині села знаходиться дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці ХІХ ст. ,

а західній частині – Свято – Юр’ївська церква ХХІ ст.