Історія Чортория

Буковина! Прекрасний, мальовничий край на Україні. Мабуть, ніде немає таких чарівних куточків як тут.

І ось, в одному із таких куточків, у долині, на правому березі гомінкого Черемоша розкинулось невеличке, але дуже гарне село Чортория.

Коли подивитись із шосейної дороги, що йде з Вижниці на Чернівці, села майже не видно, воно все потонуло в зелених садках і левадах. Адже в селі живуть працьовиті, славні люди, які стараються, щоб їхні господарства виглядали гарними, обжитими: вони понасаджували біля своїх хат прекрасних садів, а скільки тут різнобарвних квітів! Село, немов у віночку!

Легенда розповідає про історію нашого села так: колись, дуже – давно, люди селились на берегах річок, поблизу лісів. У річках вони ловили рибу, полювали на водоплавну птицю, збирали гриби, ягоди. Мабуть і назви різних куточків села мають зв’язок із історією заселення та різними подіями, які відбувалися в селі.

Вчителька – пенсіонерка Качало Наталія Іллівна розповідає: «Хоч наше село зовсім невелике та у нього є дуже багато різних назв кутів, лісів, полів. Коли зайти в село із Брусниці, то є кут Кривуля – який кривуляє між горбами то ярами. А там далі Марче, Царинка коло Черемошу, де колись, за румунської окупації, було декілька будинків. Уже за совітів організувався колгосп і людей, які жили коло річки, переселили у центр села.

Поля теж мали свої назви: назву Манилище мали ліс і поле. Із слів старожилів ця назва походить від імені газди, який колись там жив – Манилич. А далі ліс – поле, поле – ліс. Там Кругляк, Березняк,

Пасічне, Жолобок, а онде Каминище, Середня хаща, Білогора, Коршова. Про  ліс Коршову старожили розповідають дуже сумну історію двох закоханих: «молодого хлопця і гордовитої молодиці».

 

Чортория – відстань до районного центру – 27 км. Село підпорядковане Брусницькій сільській раді.

Чортория згадується в письмових джерелах ХV століття. Зокрема, в документі публікації Королівські Хартії і книги ( № 18969 Чернівецький обласний архів) згадується

1464 р. 2 листопада, Сучава, Штефан воєвода, господар землі молдавської, за добру і вірну службу прикріпив за вірним боярином паном Андрійком Чорторийським землі сіл Чортория, Дубівці, Ошихліби.

Чортория, як і інші буковинські села тривалий час входили до Молдаського князівства, яке на початку XVI століття заграбала Туреччина. Селяни платили подвійну данину: туркам і місцевим феодалам. Крім того вони відробляли на користь молдавського господаря за надані їм землю, пасовиська, сіножаті, право рибалити тощо.

    Згідно архівного документу № 14799 (Чернівецький обласний архів, с. 63 – 66) в 1660 р. село було поділено на 3 частини: нижня частина Чорториї віддана Жоголаєві. В документах знайдено інформацію, що село перепродається , зокрема 1724 р. Вілічко і жінка його Сафта продають Данилові Джордювану 1/8 частину Волоки на Черемоші і половину Чорториї за ціну 75 леїв. Ці села мають бути дітям, онукам, правнукам, як вільна власність.

1779 р. , Гафіца, жінка Григораша Кракаліє пише заповіт. Вона віддає своєму братові Михаїлу Джордюану все майно, щоб він доглядав її , доки вона житиме, а племіннику його Олександру ¼ Чорториї, в присутності отця Іоана, писав Констянтин Чолпан.

1782 р. В присутності Австрійської комісії Міхаїла Джордюан заявляє що володіє цілим селом Чортория, яке отримав від свого батька Данила Джордюана.

1816 р. Георгій Джордюван , син Міхаїла відпускає своєму братові Дмитрові пів села Чорториї на Черемоші, а Дмитро дає йому взамін 1/3 Вижниці.

1836 р. Після смерті Дмитра Джордюана ціле село переходить у власність його дочок Леокардії і Теофілі.

Цікавим історичним фактом є те, , що в 1909 р. представником парламенту у Відні був лідер громади села Чорториї.

Прочитавши архівний документ за 1900 р. дізналися, що даний громадянин вів активну громадянську позицію.

З історичних джерел відомо, що в Чорториї панували Туреччина ,Австо-Угорщина , Румунія з 1940 року по 1941 рік, а також з 1943 по 1991 р. – Радянська влада. З 24 серпня 1991 р. – незалежна Україна.  У західній частині села знаходиться один з найкрасивіших та найстаріших на Буковині палаців, будівля з триярусною башточкою, що знаходиться на території парку – це маєток пана Рутковського.
Точну дату побудови палацу ніхто не знає. У переліку місцевих пам’ятків архітектури Чернівецької області палац датовано ХІХ століттям. Проте в інших джерелах визначена інша дата його побудови: кінець XVII – початок XVIII століття. Також є невизначеність і з його назвою. У вищезазначеному переліку пам’ятка значиться, як «Палац Манеску».
Цілком ймовірно, що румунський багатій Манеску не був першим власникам цього дива. Перекази кажуть, що раніше палацом володів польський феодал, якій програв його у карти. Як би там не було, але до сьогоднішнього дня до нас дійшла унікальна мурована пам’ятка минулих століть – палац у еклектичному стилі з неоготичними отворами вікон головного порталу, класицистичною статуєю над портиком і красунею-вежею з багатьма декоративними башточками на бані в румунському стилі.

До наших днів збереглися залишки родинного склепу, в якому був похований Отто Манеску – син багатія. За переказами старожилів, він служив в морському флоті , але був вбитий на дуелі. Тіло його було перевезено до Чорториї. Гріб зустрічали на границі кожного села, і на руках несли аж до місця поховання. На пам’ятнику був зроблений із бетону якір і воловід, що символізувало морські атрибути.
Навколо палацу в кінці ХІХ століття збудовано парк. В парку переважають дерева старого віку різних порід, які зростають окремими екземплярами, алеями та невеличкими групами. У складі дерев та чагарників налічується 11 видів цінних дерев. Найвідоміший «експонат» парку – найстаріше на Буковині тюльпанове дерево віком понад 200 років, воно розквітає в кінці травня на початку червня надзвичайно красивими квітками.
На територій парку також проростають берест віком 150 -170 років, модрина європейська, акація клейка, айлант, гледичія, осокір, липа різнолиста. А до 50-річчя від дня народження Тараса Шевченка була посаджена алея кінського каштану.

З 1941 р., згідно Постанови облвиконкому від 21.04.1941 р. № 455 маєток переобладнано в будинок фізичного каліцтва. Зараз тут розміщений психоневрологічний диспансер.

Каштанова алея

Квітка тюльпанового дерева