Освіта Драчинці

РОЗВИТОК ОСВІТИ СЕЛА ДРАЧИНЦІ

  Історія школи починається із 1876 року, тобто відтоді, як її побудували, проте функціонувати вона почала з невідомих причин у 1879 році. Довгий проміжок історії школи ніде не згадується, але на допомогу приходять спогади літніх односильчан… Зі спогадів Прокопець М.Г. (1916-1987) «1918 року наше село опинилося під владою Румунії. Одним із заходів румунізації села було закриття української школи в 1924 році. У приміщенні школи з’явилась табличка «ГОВОРИТИ РУМУНСЬКОЮ МОВОЮ!». Дітей били за незначні провини, навіть за те, що вони під час перерв розмовляли між собою рідною українською мовою.» Зі спогадів Кігніцької Є.Г. (1926-1987) «Вчилася я за румунської влади. Вчили більше математику та читати по-руминськи. Писати не було на чому. Зошитом був шматок паперу, газети. Писали дерев’яною ручкою, на кінці якої було перо. Чорнила не було. А готували із кори дуба своєрідне чорнило. У школі нас годували. Це називалось «контина». Варили їсти дві учениці старшого віку. Вони використовували в приготуванні їжі принесені з дому продукти харчування. Навчав мене вчитель Альберт Данилович. Якщо діти не сиділи тихо і не писали правильно, то учитель викликав учня до свого столу і говорив: «Цини мини». Це означало: «Руки на стіл», а потім бив указкою по пальцях». В усі часи учитель завжди визначав пульс життя, формував душу людини, патріотизм, проповідував чесноти, був, є і буде носієм усього прекрасного, прогресивного, що виражає менталітет нації. Сьогодні роль учителя неоціненна для молодої незалежної соборної України. І це повинні розуміти всі, бо саме вчитель сповідує ідеали добра, людяності безкорисливої святої любові до рідної матері Землі. Саме завдяки вчителям ми любим нашу рідну Рачинську школу. Саме тому ми не байдужі до її історії, до її подальшого розвитку. Пізніше історія нашої школи стає доступнішою для нас, завдяки появі дипломованих вчителів, спеціалістів. Саме вони залишили пам’ятки для наступних поколінь. Особливий внесок зробила Олена Олександрівна Титаренко – приїхала з Чернігівщини, перша директорка в радянський період. В після воєнний період, а саме в 1945 році на два роки посаду директора приймає Скнар І.І., який з невідомих причин помирає. Школа переходить в надійні чоловічі руки директора Москалюка Михайла Сергійовича, який обіймав посаду директора від 1947 до 1952 року. Допомогав йому завуч Крижанівський В’ячеслав Гнатович. При директорові Іванцові Володимирові Степановичу, який був на посаді всього рік, школа робить крок вперед і стає середньою. Завучем в той час була Федорченко Ольга Василівна. Цього ж року до нас приїжджає Костюк Лідія Йосипівна, яка пропрацювала в школі 35 років. Викладала історія та суспільствознавство. Керувала сільським хором. Отримала звання «Відмінник народної освіти» в 1974 році. Колишній завуч Крижанівський В’ячеслав Гнатович стає директором на три роки (1953-1956). В 1955 році школа святкує перший випуск учнів середньої школи. 10 випускників закінчили десятирічку, серед них вчителька даної школи Курчак О.М., (багато закінчили навчання після восьмого класу). Вже 54 рік випускатиме наша школа своїх вихованців. Починаючи з першого випуску, який відбувся 1955р., і до цього часу випускники нашої школи поповнюють ряди вчителів, медиків, інженерів, будівельників, працівників торгівлі та інших професій. Лише з І випуску, а випускників було 10, здобули професію вчителя Курчак О.М., медичного працівника Тодорюк З.Є., Аврам В.М., був військовим, у сфері будівництва працювали Фролеско М.В., Сиротюк Є.Д., Савчук В.В. У 1958 році школу закінчило 13 учнів. Серед них Казимір-Лунгул О.М., Що родак Ф.М., здобули професію вчителів музики, Тодосюк Ю.І. – історик, Незнайко С.В. – працівник торгівлі, Верстюк П.В. – інженер-будівельник, Гешко І.І. став лікарем. Учні перших випусків давно вже на пенсії, на їх місце прийшли інші. Так продовжується до цього часу, бо таке життя: на зміну одного покоління приходить інше. В 1957 році на 34 роки сідає в крісло директора «Відмінник народної освіти» Шестаков Микола Григорович.Викладач російської мови та літератури, що надзвичайно любив і дітей, і школу. Будучи на пенсії, майже щодня приходив до школи і, що нашокуюче, помирає на порозі школи. При його директорстві змінилось чотири завучі (Федорченко О.В., Чекалюк М.М., Гончарова М.П., Калинчук О.Т., Кобець Н.М.). Збудована нова, надзвичайна великка, гарна, з усіма зручностями та інвентарем для молодого покоління школа (зведена в 1989 році). З 1991 року до 2009 року директором школи працювала відповідальна, розумна поважна серед односельчан та учнів та учнів Стефанія Іванівна Гонтарюк. При ній в школі змінилось п’ять завучів: Поморська З.М., Петровська Л.І., Сливка О.А, Косован Д.М. На сучасному етапі працюють 27 дипломованих спеціалістів. Сьогодні школа має статус загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів. У ній функціонує 11 класів, навчається 220 учнів, з якими працює досвідчений педагогічний колектив, який очолює директор Незнайко Мар’яна Семенівна.

                                       СВІТОЧ НАШИХ ЗНАНЬ ТА ПОДІЙ

Є на Кіцманщині дороге серцю місце – Драчинська середня школа… В 1876 році споруджено школу в Драчинцях,почала вона діяти лише в 1879 році. У 1989 році засновано нове приміщення школи. Весною в оточені садків стоїть вона, ніби облита вишневим та яблуневим цвітом. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі та плакучі верби. Тихо кружляє пух спогадів… Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись в один бурхливий потік, прямують сюди діти та вчителі. І так багато років… Ці покоління драчинчан виховали такі педагоги: Шульга Уляна Олексіївна, Жмака Раїса Павлівна, Лістофорова Галина Степанівна, Шестакова Надія Леонтівна, Лисенко Олександра Сергіївна, Городок Ерна Яківна, Курчак Олександра Миколаївна, Івашин Юрій Олексійович і Євгенія Василівна, Греку Марія Василівна, Присяжнюк Галина Костянтинівна, Крушельницькій Василь Дмитрович, Бацей Корній Іванович, Рєзник Марія Михайлівна… Педагогічний колектив забезпечує міцні та сталі знання в учнів. Про це свідчать високі результати школярів на районних та обласних олімпіадах, на різних конкурсах, оглядах тощо. Школа має міцну навчально-матеріальну базу з усіх предметів, тут створено добротні навчальні кабінети: кабінети мови: «Скарбниця народної мудрості», «Скриня словесності»; кабінет репресованих письменників; Світлиця рушників; кабінети історії і правознавства, географії, зарубіжної літератури, біології, екології; хімії, інформатики, фізики, математики; методичний кабінет; бібліотека; кімната школяра; актова зала; спортивна зала. Гордість школи – її випускники: заслужений артист України Чорней Іван Миколайович, викладач Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича Гасяк Орест Сільвестрович; солістка Чернівецької філармонії – Леся Куцька; журналісти – Маковій Віра Іванівна, Гасяк Одарка Орестівна та багато інших цікавих людей. Дачинська школа за час існування виховала багато яскравих педагогічний, наукових талантів, які працювали і працюють в різних куточках України та за її межами. Вона не одному поколінню дала путівку в життя, допомогла обрати правильний шлях. Мені здається, що зараз, у скадний час, школа потребує захисту, ми повинні зробити так, щоб школа назавжди залишиться нашою найдорожчою школою.

Над розділом «Розвиток освіти» працювала творча група вчителів та учнів Драчинського ЗНЗ І-ІІІ ступенів: Вівчарюк Надія Тарасівна (вчитель українознавства); Лунгул Ірина (учениця 11 класу); Прокопець Вікторія (учениця 11 класу); Сава Мирослава (учениця 11 класу).