Спорт Драчинці

ДРАЧИНЦІ – СПОРТИВНЕ СЕЛО «Швидше, вище, сильніше, далі…» – олімпійський девіз кожного спортсмена чи просто фізкультурника. Спортсмену, незалежно від обраного ним виду спорту, притаманні такі якості, як сила, блискавична реакція, спритність, швидкість. Як приємно дивитися на молоду людину, чи навіть людину в літах з мускулистим торсом, випрямленими плечима, легкою пружною ходою, піднятою головою. Зразу впізнаєш в ньому спортсмена Всі ці якості набуваються з юних шкільних літ, років навчання у вузі, училищі, службі у війську, під час здачі комплексів ГТО, нормативів з бігу, гімнастичних вправ, гімнастичних видів спорту. Наскільтки я пам’ятаю і знаю, спорт і спортсменів сіл Драчинців і Нових Драчинців спортом №1 вважались волейбол і футбол. Вправними спортсменами волейболістами запам’ятались Савчук Іван (його дотепні вислови по ходу гри піднімали настрій у гравців та глядачів), Задорожняк Іван (колгоспний агроном, гравець розігрую чого плану), Сливка Анатолій (фельдшер, гравець різноплановий,) Баштан Іван (його амплуа – атака), Фальоса Петро (запам’ятались його «парашути»). Козакевич Генріх, брати Шородки (Олег та Микола), Чорней Михайло (їхній девіз – наполегливість, цілеспрямованість на атаку), запальний Прокопець Василь Антонович – вчитель фізкультури. Згадуються не такі вдалі виступи на районних з змаганнях, а саме: товариські «дружні» зустрічі з брусницькими, станівецькими спортсменами, між кутами на «виліт». Ігри проводились на відкритих площадках Мокирця та на місці розташованого тепер меморіального комплексу, куди залюбки сходились любителі та вболівальники цієї гри. Тепер, переважно, цей вид спорту культивується в закритих залах. Традицію змагань на відкритих спорт площадках варто відновити . Що ж до футбольних баталій, то цей вид спорту захоплює своєю доступністю, масовістю. Виявляється витоки цієї захоплюючої гри в «пивку» в селі сягає початку 50-х років, коли наші піонери цього виду спорту приймали участь в змаганнях на рівні Вашківського району. НВ 60-ті роки плеяду футболістів поповнили Аврам Михайло, Брати Шородки (Олег та Микола), Телетій Дмитро, брати Чорнеї (Микола та Володимир). Почав в 60-х роках з ними ігрову кар’єру і Прокопець Василь Антонович, який все своє життя присвятив спорту. Закінчив Івано-Франківський технікум фізкультури і більше 30 років життя віддав улюбленій справі, зокрема футболу, а також прищепленню дітям такої любові до спорту. Передчасна смерть забрала з життя хорошу, щиру людину, гарного вчителя. Місцевому спорту забракло здібного тренера-організатора. Добру справу здійснили в травні 2009 року районний спортивний комітет райдержадміністрації на чолі з його головою паном Смеричанським Ярославом та сільвиконкомом в особі сільського голови пана Прокопця Корнія, організувавши турнір пам’яті Василя Антоновича. Багаті традиції і в «королеви спорту» – легкій атлетиці, спортивній дисципліні з бігу на довгі та короткі дистанції, стрибках, штовханні та метанні легкоатлетичних снарядів. В бігу на довгі та середні дистанції, дисципліні, що потребує значної витривалості, успішно виступав наш односельчанин Шмиговатий Михайло, вчитель за покликанням, випускник Одеського інституту фізкультури, кандидат в майстри спорту в активі якого перемоги на окружних, інститутських, районних та обласних змаганнях. Така спортивна дисципліна, як шахи особливо близька медикам села. Вже на протязі багатьох літ за село та серед промислових підприємств, установ району Сливка Анатолій Миколайович та Піц Василь Миколайович займають лідируючі позиції. Багатою була і залишається драчинецька земля на багатирів. На жаль не проводяться в останні роки місцеві турніри з підняття гирі і штанги. В минулі роки в селі були справжні атлети, а саме: Бівзюк Антон, Захарюк Микола. Телетій Павло, які систематично влаштовували на площадках справжні баталії по вправному підняттю та жонглюванню гирями. Непоганих результатів на рівні району досягнув Прокопець Корниль, який міг би і сьогодні показати молодим, як вправлятися металом. Хочеться вірити в те, що серед молоді є цілий ряд потенційних чемпіонів і по гімнастиці, , лижних перегонах, настільному тенісу та інших видах спорту.

 СПОРТ НА СТОРОЖІ ЗДОРОВ´Я ОДНОСЕЛЬЧАН

     В довоєнний час медичну допомогу жителям сіл Драчинці та Нові Драчинці надавали приватні лікарі та підготовані повитухи. В нашому селі з 1937 по 1944 рр., до другого приходу радянських військ, допомогу надавав лікар Курка Николай – наш односельчанин, випускник Ясської вищої школи, в будинку якого, в подальшому вже в радянський час, в 1848 році було засновано дільничу лікарню на 10 ліжок. Першою очолила медичну службу села лікар Гольдберг М.Я. При головному лікареві Яковенко лікарню було розширено до 15 ліжок. В 1959 році дільницю очолив молодий, енергійний випускник Чернівецького медичного інституту Андрюк Матвій Миронович. При Андрюку було споруджено лікарняний корпус на 35 ліжок, в якому функціонували терапевтичне, хірургічне, дитяче та родильне відділення. Медпрацівниками надавалась відповідна допомога. Хірургічна активність складала більше 200 оперативних втручань на рік, в тому числі полостні операції, на зоб, при переломах та інших травмах. Лікарня обслуговувала 9 навколишніх сіл, крім Драчинець:Нові Драчинці, Ясени, Костинці, Ляшинське, Остра, Зеленів, Глиниця, Користувата із загальною кількістю населення 12 тисяч чоловік. 12 років дільницею керував лікар Ільчук Б.В. З 1983 по 2011 рік медичний колектив дільниці очолював     Піц Василь Миколайович. В 1996 році в результаті реформ в системі охорони здоров´я лікарню було скорочено, залишено поліклініку на 50 відвідувань в день. До послуг жителів сіл долікарський кабінет, в якому працює з 1960 року заслужений медичний працівник Сливка Анатолій Миколайович, терапевтичний кабінет (лікарі Мельник Я.М., Піц В.М.), дитячий кабінет (лікар Мельник М.П.), стоматологічний кабінет (лікар Жарий О.П.), акушерський кабінет (акушерка Попадюк А.К.), лабораторія, кабінет функціональної діагностики, фізіотерапевтичний кабінет – медсестра Мельник Марія Денисівна, палата денного перебування хворих – палатна медсестра, досвідчений медпрацівник Піць Степанія Василівна. У всі часи роботи лікарні, амбулаторії, фельдшерсько-акушерського пункту в с. Драчинці трудились і продовжують трудитися працьовиті, відповідальні лікарі, середні та молодші медичні працівники, які віддавали і віддають свої сили та вміння улюбленій справі – служінню охороні здоров´я жителів села. До них слід віднести, поряд із вже згаданими, Циркун-Маркевич Лідію Яківну, Баранову-Плешкан Галину Петрівну, які в далекому 1949 році, закінчивши Новгород-Сіверське медичне училище, були направлені в наше село. Все їхнє свідоме трудове життя пов’язане з лікарнею та нашим селом. Тут вийшли заміж, народили дітей та відійшли на вічний спочинок. Невгамовний лікар Вершигора Ярослав Денисович, якому довелось працювати і терапевтом, і педіатром, і рентгенологом. Піц-Циганчук Домка Філімонівна, переможниця районного конкурсу «Медсестра – золоті руки» (1984 р.) крім всього, володіючи прекрасним голосом,захищала честь села, району на різного рівня конкурсах, на жаль передчасно пішла з життя. Зубний лікар     Многодітний Антон Михайлович – колоритна постать, користувався авторитетом у жителів села і округи. У 2011 році передчасно пішов з життя Піц Василь Миколайович – людина, яка присвятила керівництву Драчинською лікарнею 24 роки свого життя. У своїй статті до книги «Драчинці – колиска моїх батьків» він писав: «… Вірю і сподіваюсь, що молоді медичні працівники братимуть на озброєння ті позитивні напрацювання в кращих традиціях їхніх колег-попередників та направлять свої зусилля на покращення здоров´я наших односельчан».

Над розділом «Спорт і медецина» працював головний лікар Драчинської лікарні – Піц Василь Миколайович