Традиції Киселів

Шануй звичаї та традиції предків твоїх,

бо це твоя окраса

М.Рильський 

Кожен народ має свої культурні надбання, відзначається своїми культурними особливостями,кожен народ зробив свій внесок до світової культури. Саме культура є багатим джерелом для розуміння різних аспектів як матеріального, так і духовного життя свого народу. Культурний розвиток будь – якого суспільства характеризується спадковістю,традиційністю і багатогранністю.

Глибоке і всебічне розуміння традиційної культури дає можливість розібратись у багатьох сучасних явищах життя народів і створює грунт для використання етнокультурних традицій у збагаченні сучасного способу життя.

Сучасна культура нашого села має багато рис традиційного і нового,використання традиційного в новому.

Традиції формують складні звички:направленість поведінки, духовні якості суспільства. На відміну від звичаю,традиція не вказує на конкретні дії,а надає особі свободу вибору щодо того чи іншого вчинку у конкретній ситуації. Це чітко простежується при аналізі традицій нашого села,які склалися впродовж століть при проведенні обрядів сімейного характеру.

Обряди як складники звичаїв і традицій виступають важливими засобами ідеологічного впливу на молоде покоління,засвоєння тих моральних засад,на яких ґрунтується суспільство. Обряд є однією із найважливіших форм предметного втілення масових думок і почуттів,що передаються традицією, звичаєм. Як загальноприйнятий, обрядовий акт підкорює хід думок і почуття людей  тому напрямкові,який виробили попередні покоління.

У традиційних звичаях та обрядах втілилась висока мораль, своєрідний світогляд, вірування,глибока шана до предків, зразкові родинні звичаї, висока екологічна культура з шанобливим ставленням до природи та її явищ. В обрядових дійствах,символах, атрибутах втілені уявлення, ідеї, образи, які викликають у людей певні переживання. Обряди доповнюють, збагачують, урізноманітнюють наше повсякденне життя,наш побут.

У наші дні можна почути непоодинокі висловлювання, що ми втрачаємо свої традиції, своє обличчя,свою самобутність, що наш побут і духовний світ заполонило все західне,заокеанське, чужоземне. І воно дійсно частково так. Але, поза сумнівом,ми продовжуємо зберігати основні елементи традиційної культури.

Багато з обрядовості в нашому селі збереглося і в наш час, хоча зазнало певних змін. Це – святвечірній обряд з кутею, відзначення Нового року, Водохреща, коляди, щедрівки, Великодня–Пасхи. А також юріївську та андріївську обрядовість, храмові святкування, Святої Трійці(зелені свята), сімейні звичаї та обряди (весілля, родинну, поминальну обрядовість).

Важливим складником народної культури є традиційна весільна обрядовість. У її структурі віддзеркалюється народна мораль, етичні норми та світоглядні уявлення, звичаєве право. У весільних звичаях переплітаються релігійні,правові морально–етичні погляди певного населеного пункту.

В селі Киселів сам процес весілля починається в четвер, коли молодим шиють вінок, а роблять це вінчальні батьки які є і в нареченого і нареченої. Таким чином, всього є дві пари батьків. За барвінком ідуть дві дружки і молода. Рвуть барвінок у добрих господарів. Перед тим, як відправляються за барвінком, мати благословляє доньку на щасливе заміжжя. Господині яка дозволяє у своєму городі нарвати барвінку, дівчата дають калач. Барвінок приносять у хустині до хати молодої. Тоді її мати частину барвінку у тій же хустині віддає молодому, додаючи туди калач,жменю жита, цукру, прикраси для вінка, червоний шовк, голку та все необхідне для його пошиття. Молода йде з дружками до хати молодого,віддає барвінок і одночасно запрошує на весілля батьків молодого. В цей же день молодий запрошує на весілля батьків молодої. Коли молода з дружками повертається до своєї хати – починають шити вінок. За стіл сідають весільні батьки, дружки (у молодого – світивки). Дружки, а в молодого світивки, рвуть листочки з барвінку і дають матці. Матка бере плетиво, з жита і голку з червоними нитками. Ці нитки для пошиття не можна ні заплутати, ні урвати. Міряють довжину нитки від стола, де шиють вінок, до порога. Якщо по закінченню роботи залишається нитка її обмотують кілька разів навколо голки, яку також не виймають з вінка, вона так і залишається у вінку. До вінка обов’язково пришивають червоні китички та по десять копійок як символ багатства. Після закінчення «пошиття вінка» золотили його позліткою. Мати молодого чи молодої викуповує вінок у матки, даючи їй невелику суму грошей. А вони підходячи до батьків, кланяються і просять благословити.

Весілля… Хто не бачив справжнього киселівського весілля тому важко судити про вдачу киселівчан. Бо це так тісно лише тут могли переплестися смуток і радість,сльози і жарти. Де ще почуєш стільки пісень,побачиш такі танці? Це ціла п’єса з добре укладеним сценарієм, з головними дійовими особами. Але, як і годиться – завжди в центрі уваги наречені. Як їх тільки не називають: і голуб з голубкою, і лебідь з лебідкою, і князь з княгинею… Ніколи, здається, не оточена людина стількома зацікавленими поглядами, як на своєму весіллі. І родичі молодих теж не обділені увагою. Пишаються своїми дітьми батько з матір’ю. Веселі обоє – бо дочекалися щасливого дня одружувати дітей. Велика подія. Велика надія на Бога і на те, що передали своїм дітям все своє знання і вміння. Хоч вінчальних батьків шанують, вихваляють порівнюють з барвінком та рутою, найбільше жартів та дотепів достається саме їм.

Павичами ходять дружби між весільних гостей, лебідками пливуть дружки. Грізного і неприступного вигляду прагнуть набрати брати молодої. Так і знай: дешево сестри не віддадуть. Знають собі ціну і молодій. Старости, перев’язані рушниками виглядають поважними і визначаючими, прагнуть догодити гостям. А весільні гості – глядачі і разом з тим учасники цього весільного дійства. Без їхньої участі у «масових сценах» весілля не було б таким цікавим і колоритним.

В нашому селі є  ще багато звичаїв і традицій. Старше покоління їх дотримується і старається передавати молоді.