Духовність Ошихліби

Дорогоцінна архітектурна пам’ятка

 Ошихібська церква святих Констянтина і Єлени, за історичними джерелами, побудована 1779 року. Однак довгожителі села, посилаючись на спогади прародичів, стверджують, що саме тоді в розібраному вигляді її перевезли сюди з Карпат і тут дали їй нове ім’я. Вважають, що церква була споруджена ще в 1600 році, про що свідчить викарбуваний на дереві напис над входом до церкви: «Сія церков Покрови побудована 1600 року».

Незважаючи на широку атеїстичну радянську кампанію, Ошихлібська церква залишалась постійно діючою. Мешканці села весь час підтримували її в належному стані й навіть частково оновлювали.

Хоч і зовнішній вигляд архітектурної споруди практично залишився без змін протягом кількохсот літ, інтер’єр її оновлювався. Наприклад, сільський умілець Ігор Баб’юк реставрував деякі ікони, зробив власними силами святе розп’яття, а також виготовив новий іконостас.

Церква являє собою зразок давньої культури наших предків. І тому є дуже цінною пам’яткою архітектури, яка охороняється державою.

З архітектурної точки хору Констянтинівська церква і дзвіниця –це зразок культових споруд гуцульської школи. Вона дерев’яна, тризрубна, однокупольна, квадратна в плані. Корпус захищений широким опоясанням на східчастих кронштейнах –випусках верхніх вінців зрубів.

Дзвіниця розміщена з північного заходу від церкви –дерев’яна, квадратна в плані,двоярусна,каркасна.

Біля церкви стоїть хрест, під яким знаходиться могила, мабуть, одного з перших церковнослужителів села. Відомості про нього, на жаль, до наших днів не дійшли.

Тепер у селі завершується спорудження нової великої церкви, а старий культовий храм, за пропозицією віруючих  і на підставі нашого законодавства, залишиться як історична пам’ятка, що є великим духовним зв’язком  людей.

Стара церква –безцінний дар наших давніх предків. Зберегти її в такому вигляді, якою вона є тепер,- наш святий обов’язок .

Треба сказати, що в житті ошихлібців значну роль відігравала й відіграє церква. Вони з давніх-давен сповідують православ’я . У селі раніше не було й тепер майже не має сектантства.

У часи войовничо-атеїстичної пропаганди неодноразово були спроби радянських органів закрити церкву. Але їм не вдалося зробити тільки тому, що цей культовий храм –дорогоцінна історична пам’ятка. Саме ця обставина і врятувала церкву від знищення.