Біла

Шановні краяни та гості!

Вітаємо Вас на сайті села Біла!

Гостинно запрошуємо у дивовижний край, що причаївся на зелених уквітчаних пагорбах, умитих бурхливими хвилями Прута, де Ви поринете у світ краси, духовності й натхнення та насолодитесь найцікавішими хвилинами життя нашої спільноти!

У будь-яку пору року село Біла вабить до себе чарівними пейзажами, буянням барв і диханням самої природи. Саме тут Ви доторкнетеся до прекрасного, вічного, познайомитесь із щирими, працьовитими людьми, які люблять своє село, дбають про нього, докладають усіх зусиль, щоб зробити його кращим.

Сподіваємось, що на нашому сайті Ви знайдете цікаву та корисну інформацію про невеличке, проте дуже затишне село Біла та відкриєте для себе ще один куточок мальовничої Буковини.

Бажаємо Вам доброго здоров’я, щастя і миру у Вашій оселі!

 

Село моє! Для мене ти – єдине.

Для мене ти найкраще на землі.

 

Так, моє село для мене найкраще. Тут я народилася, тут уперше побачила сліпучу синь українського неба і золотаві пшеничні поля.

Біла… таке маленьке слово, таке маленьке село. Але як тріпоче серце, коли почуєш його. Це моя маленька Батьківщина, моє рідне село, частинка великої України.

Я щаслива, що народилась і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій Україні. Тут жили мої прадіди, діди, тут живуть мої батьки, тут корінь роду українського. І де б я не була, скрізь відчуваю поклик рідної землі, хвилююся аж до сліз, зачувши рідне слово.

Час від часу перед очима постають краєвиди рідного села: жовто-багряний ліс, де подекуди зеленіють одинокі ялини; дуб-велетень, ніби воїн стоїть на сторожі, ледь-ледь похитуючи своїм бронзовим листям;

зелена левада, яка манить до себе, промовляючи: «Заходь, полюбуйся моїми квітами, грибами, суничками».

Річка, з своїм тихим плесом в окремих місцях і з бурхливим руслом в інших;

пагорби, вкриті соковитою травою, ніби зеленим килимом з розкішними ромашками та дзвониками; пахучі луки, на яких яскраво полум’яніють ніжні маки;

маленький лісовий струмочок, який ні на мить не припиняє свою веселу дзюркотливу пісеньку. Вслухаєшся і почуєш все: спів пташок; то веселу, то сумну пісню вітру; таємні розмови лісових мешканців; лагідні слова теплого сонечка; тривожні думки дощових хмар;

радісне шепотіння пустотливої різнобарвної веселки; журливу пісню журавлиного ключа.

Я дуже люблю своє село. Любуюсь ним завжди: весною і літом, восени і взимку. Ось яскраво засвітило сонце, задзвеніли весняні струмочки, звеселяючи своєю пісенькою всіх. Іде селом красуня-весна, вдягаючи його в зелені шати і даруючи молодість. А коли зацвітають садки біля людських осель, а на пагорбах акації, то село ніби купається в білому цвіту.

Не дарма його назвали Білою.

Навесні багато людей приїжджають в село відпочити і полюбуватись гарними краєвидами.

 

А ще біліше село взимку, коли білий сріблястий сніжок вкриває все: ліс, поле, леваду, річку, будинки, дерева, пагорби.

Весело і цікаво прокататись зимовим лісом:

А ще більше радості та задоволення приносить катання на санках:

Моє село чарівне і загадкове ввечері. Ось вона Біла вечірня:

Про мою маленьку батьківщину можна ще дуже багато розповісти. А ви приїжджайте до нас у село і самі побачите красу і чарівність наших місць, познайомитесь з нашими людьми.

У нас живуть працьовиті люди. Іду селом і милуюся тим, які нові будинки виросли за останні роки, з’явилися нові вулиці.

Особливо гарне село восени. Майже біля кожного будинку садочки, де червоними ліхтариками дозрівають яблука, а груші попідпирані кілочками, щоб не обламалися гілки від важких соковитих плодів. Червонобокі яблука та соковиті груші – окраса садків:

Важко втримати гілкам рясні солодкі черешні, абрикоси.

Пахощі від полуниць, суниць та винограду заполонили садки.

В багатьох людей в саду красується калина. Дивлячись на неї, вчуваються слова: «Я – калина, я – краплина твого серця, Україно!»

З давніх-давен і до сьогодення на полях вирощують зернові культури, овочі:

Багатий урожай цибулі, кропу збирають селяни.

Рясно вродили і гарбузи.

Ох, як пахнуть гарбузами і кропом, свіжістю огірків і зеленю петрушки городи.

А ось біля кожного будинку односельчани пораються по господарству.

У ставках та потічках безтурботно купаються качки та гуси, на осонні вигріваються поросята.

Неквапливо походжають кури та індики.

Іду далі. Крутими горбами випасаються вівці, кози, яких з давніх-давен розводили на Білій. А яку овечу бринзу робили наші бабусі! А з вовни ткали барвисті килими.

Підхожу до узлісся. Вже сонечко повернуло на захід. Останні промені ніжно торкаються зеленої трави, строкато виграють у невеличких калюжках води, що залишилися після осіннього, але ще теплого дощу. Червоніє обрій.

Хлопчики-пастушки повільно женуть з пасовиська стадо корів, підходять ближче до потоку, напувають худобу та неквапливо вертаються додому. А там корівки дадуть смачне молоко, настояне на цілющих травах і осінньому, але ще гарячому сонці.

Мої односельчани гарні господарі. Вони добре знають, що

«у щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград – красиве і корисне».

З ранньої весни до пізньої осені на їхніх подвір’ях цвітуть і милують око різнобарвні квіти.

 

Милуюся чарівною природою села, його хазяйновитими людьми, які своєю працею творять і примножують красу і славу свого мальовничого села Біла.

 

ТВОРЧА ГРУПА ВЧИТЕЛІВ БІЛЯНСЬКОЇ ШКОЛИ-САДУ,

ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ НАД ПРОЕКТОМ

           

Дутчак Алла Іванівна                     Калинюк Марія Миколаївна

            

Похивка Юлія Олександрівна     Дмитрюк Наталія Дмитрівна

 

ТВОРЧА ГРУПА УЧНІВ, ЯКІ ДОПОМАГАЛИ У ЗДІЙСНЕННІ ПРОЕКТУ:

Антонюк Тетяна

Ватрич Валентин

Голодрига Олег

Краснюк Ангеліна