Освіта Шишківці

Керівник: Грінка Л.В.

 Творча група: Візнюк М.І., Рихло Б.В.

    Школа у Шишківцях була, є і завжди буде осередком навчання, виховання, культури. Сьогодні ми не можемо уявити своє село без школи, цієї прекрасної споруди в центрі села, де із задоволенням навчаються учні, культурно зростають, проводять різні конкурси, змагання, відпочивають. Але так було не завжди. Був час, коли наші предки не знали освіти, не мали змоги навчатися. Школа в Шишківцях заснована в 1854 році. Перше приміщення школи було збудоване на тому місці, де зараз знаходиться старий цвинтар. То була звичайна сільська хата на дві кімнати. Школа була чотирикласною. Зараз залишився тільки пам’ятний хрест, де була школа.

В 1903 році була збудована нова велика школа в центрі села, яка мала три класні кімнати і приміщення з трьох кімнат, яке служило житлом директору школи.

Школа була збудована на кошти громадян села. Якщо хтось із селян не міг заплатити грошима, то віддавав речі, які продавалися, а гроші йшли на будівництво школи.

Першим директором школи був Іван Мандачевський. За 155 років свого існування Шишківська школа була не тільки навчальним, а й культурним центром села. З часів заснування тут працювали кваліфіковані вчителі, які навчали дітей не тільки шкільним предметам, а й історії рідного краю, української мови, навчали жити й працювати. То були працьовиті, ідейні люди, які присвячували свої знання й працю не лише учням, а й громаді села.

За часів австрійського панування на Буковині діти в школі вивчали німецьку мову. Але учні були забезпечені також підручниками, написаними українською мовою. Завдяки цьому діти легко сприймали виучуваний матеріал. Стисло, але виразно й легко були викладені статті в підручниках. Матеріал в підручниках був викладений так, щоб дати учням знання, які пригодяться в повсякденному житті. В школі дітей привчали до роботи в домашньому господарстві. Дівчат навчали шиттю та ткацтву. В селі проживали і євреї. Їхні діти навчалися разом із сільськими дітьми, але їм важко було вчитися українською мовою. З 1903 року школа була шестикласною. Діти навчалися у дві зміни. Довгий час директором школи працював Пилип (Філіп) Андрюк. У 1926 році він вийшов на пенсію (працював з кінця XIX століття).

За тих часів з односельчан освіту здобув лише Гулей Семен і мав звання  майора австрійської армії.

Як і в інших селах, так і в Шишківцях, на початку XX століття було організовано товариство „Січ”. А його організаторами були вчителі. Пізніше серед січовиків був і наш односельчанин Іван Гулей, який загинув у нерівному бою за Україну.

З кінця 1918 року Буковина перейшла під владу королівської Румунії. З приходом румунів вчителів заставили вивчити румунську мову і здати екзамени. Так вчителька Носієвич Марія не здала екзамен з румунської мови і була усунена із посади вчителя. На її місце було призначено румунку – вчительку   Поклітарь.

У 1922 році з учнів школи, які навчались за Австрії у вчителів – справжніх українців, патріотів, був створений хор. Його організатором та керівником був даскал Винницький. У цьому ж році був створений аматорський гурток, який мав свій оркестр. Засновниками та учасниками були знову ж таки вчителі. Гроші, зароблені на виступах, гуртківці віддавали на утримання сільської молоді. А трохи згодом члени гуртка, разом із молоддю села, на зароблені гроші збудували у 1933 році в селі   хату-читальню та клуб.

У 1924 році румунський уряд заборонив вивчати українську мову в школі. Це дуже негативно вплинуло на людей, на знання учнів. Діти вивчали чужу мову, а користі з того було мало. Успішність дуже знизилась. Тому, уже з 1925 року, було дозволено вивчати українську мову дві години на тиждень.

У 1924 році повітовий інспектор Реус заборонив священикам викладати в школі основи релігії. Та в 1925 році викладання релігії було відновлено, так як запротестувала консисторія. З цього часу в школі була запроваджена жорстока палична дисципліна. Вчителі били дітей немилосердно пасками, лінійками, різками. Заборонялася українська мова, українська пісня. Та через цю заборону люди ще більше тягнулися до рідного слова, пісні… Аматори підготували українську п’єсу. Та перед початком вистави змушені були виконувати румунський гімн „Тріяска Режіле”, бо в залі сиділи жандарми. За дозволом ставити українські п’єси Фалібога Іван Дументійович ходив у Чернівці, а було, що й до Сучави.

Після виходу на пенсію Андрюка в 1926 році директором школи став Роїлян. Односельці згадують про нього, як щиру й добру людину і вчителя.

Трохи   пізніше директором   школи   був Майданський, його дружина теж була вчителькою, а їхня внучка Софія Майданська – відома українська поетеса. Вона   живе й працює в Києві.

В тридцяті роки директорами школи були Скалат, а потім Сікой. За цих двох директорів навчання в школі було для дітей було дуже важким. Так першокласники вчились в одному класі з семикласниками. Останні перекладали першачкам те, що говорив учитель.

За цей час вихідці із нашого села здобували вищу освіту. Так Георгій Гулей здобув вищу богословську освіту, був священиком, а згодом виїхав в Англію. Григірчик Зиновій уже за радянських часів викладав німецьку мову у Чернівецькому університеті. В гімназії навчались Липовик Михайло, Антонюк Іван Миколайович. Останній працював вчителем і завучем нашої школи. Він також за радянських часів закінчив педагогічне училище. Про нього, як учителя і людину, односельці згадують тільки добре. Навчалися в   гімназіях ще Григірчик   Степан   та Гулей Параска. Та закінчити їх не змогли, бо нічим було платити за навчання.

Багато років в школі пропрацювали такі вчителі: Цопа Володимир, Клайн, Лупашко Василь Сидорович, Альбота Іван (Івоніка), подружжя Майданських, Скалат із дружиною, Сікой з дружиною, священики, які викладали релігію в школі: Дорійчук Петро, Коча Михайло. Вони вели велику просвітницьку роботу серед селян. Священики у своїх церковних проповідях розповідали   про події, що відбувалися у світі.

Австрійські вчителі виховали ціле покоління мужніх, працьовитих і активних людей, які спільно вирішували на сільських сходах справи шишківської громади. Вони були виховані в дусі глибокої любові до рідного краю, до України, від якої були відокремлені кордоном. В такому ж дусі виховували і своїх дітей. А румунські вчителі за кожну найменшу провину били дітей. Жандарми били парубків. Тому, коли 17 вересня 1939 року Червона Армія окупувала Галичину, то майже 70 молодих хлопців та дівчат, чоловіків та жінок перейшли румунсько-радянський кордон. Вони пішли, бо сподівалися на краще життя у Радянському Союзі. Але за перехід кодону опинилися в далекому Сибіру, в сталінських концтаборах. В радянських тюрмах загинуло близько 60 чоловік, а ті, що повернулися, відбували покарання в тюрмах строком 7 років.

28 червня 1940 року в нашому селі була встановлена Радянська влада. Нова влада розпочала свої перетворення. Було відновлено роботу школи. Виявилося, що навчальна програма, запроваджена румунською державою, значно відставала від радянської. Тому всі учні у новому, 1940 навчальному році, не перейшли в наступний клас, а залишилися навчатися в тому самому класі, але вже за новою радянською програмою. В цей час директором школи був Гречко. Він дбав, щоб у школі були радянські підручники і наочні посібники. Та це тривало неповний рік, бо почалася радянсько-німецька війна і в наш край повернулися румуни. Дітей знову повернули в попередні класи. Відновили навчання румунською мовою. Директором школи став Сікой. Вчителями були: дружина директора, Лупашко Василь Сидорович і вчителі-румуни, які не знали української мови. Вони навчали дітей за допомогою учнів-перекладачів.

Весною 1944 року наш край було визволено з-під влади Румунії. В школі знову почалася реорганізаці. Дітей повертають в попередні класи. Директором школи стає Євдокія Прокопівна Мельникова, яка приїхала до Шишківців по путівці ЦК КП(б)У із Краматорська Донецької області.

Вона була справжнім радянським пропагандистом. Організувала партійну, комсомольську організації , була активною в громадському житті.

В школі викладала історію. В цей період на роботу до школи прибули такі вчителі як Міщенко Галина Сергіївна та Данько Галина Петрівна, які приїхали з Чернігівської області

Ці часи були дуже важкими. Через відсутність одягу взуття батьки не могли відправляти дітей до школи. Одяг шили з полотна, а взуття виготовляли з осоки та соломи (постолики, солом’янки). Та наступали ще важчі часи – голодні 1946 та 1947 роки.

В перші повоєнні роки вчителями були: Лупашко В.С., Антонюк І.М., його син Антонюк М.І., Гулей Г.І.,   молоді   вчителі   із Ставчан   Клевчук Параска Миколаївна   та    Грінка   Мафта   Мафтеївна. Антонюк   Іван   Миколайович працював в молодших класах.

В 1947 році Мельникова Євдокія перейшла працювати в Ставчанську школу, а новим директором став Кашпор Микола Васильович. Він викладав математику. Його учні Рихло Степан Михайлович, Рихло Степан Іванович, Бугай Василь Миколайович, Липовик Василь Васильович – доктор математичних наук, професор , працює в Криворізькому технічному університеті. Вчителями в той час працювали : Забавка Л.К., Пушкаренко А.І., Литовченко Г.І., Левицький С.А., Сахно Г.П. Цього ж року була введена обов’язкова семирічна освіта. Всі діти шкільного віку були залучені до навчання. У школі була створена піонерська організація. Першим старшим піонервожатим був Гулей Григорій Іванович, а коли його призвали на службу до лав Радянської Армії, на його місце призначили Антонюка Миколу Івановича. Навчання проводилося в дві зміни. Не вистачало приміщень, підручників, зошитів. Вчителі школи проводили велику роботу по ліквідації неписьменності серед жителів села , яка була завершена в 1953 році – все населення віком до 60 років вміло читати і писати.

З 1950 по 1953 рік директором школи працював Кедис Антон Антонович. Він був добрим оратором, часто виступав перед селянами з лекціями, в школі підтримував порядок і дисципліну.

В п’ятдесяті роки школа вже мала добре кваліфікованих вчителів, які здобули освіту в університетах та інститутах. В 1953 році директором школи був призначений Тимошин Іван Леонтійович , який пропрацював на цій посаді 19 років.

   Він приділяв дуже багато уваги навчанню й вихованню учнів, очолював партійну організацію села.

В 1958 році школа перейшла на обов’язкову восьмирічну освіту. При школі працювала вечірня, а потім і заочна школи.

Завдяки старанням Івана Леонтійовича у Шишківцях в 1963 році за рахунок колгоспу було побудовано нове приміщення школи на 6 класних кімнат.

 

   В будівництві школи допоміг тодішній голова колгоспу Григірчик В.С., а керував будівництвом – заслужений будівельник України Липка Михайло Васильович. Навчання й виховання проводилося на високому рівні. Він вимагав, щоб вчителі не тільки навчали дітей, а й вели просвітницьку роботу серед населення. Школа була забезпечена необхідним навчальним приладдям. В школі працювали гуртки «Юний тваринник» та «Юний механізатор» .

Із введенням нового приміщення школи перейшли на навчання в одну зміну, а коли в 1972 році було побудовано нове приміщення будинку культури , школа отримала спортивний зал , переобладнавши з цією метою старий клуб.

В той час в школі працювали такі вчителі: Кустенко-Тимошина Олександра Тихонівна – вчитель української мови та літератури; Сливко-Гулей Катерина Василівна – вчитель біології та праці, завуч школи; Антонюк Микола Іванович – вчитель фізкультури та праці; Пелепець-Танасійчук  Домка Григорівна – вчитель початкових класів;   Рихло Степан Михайлович – вчитель математики та фізики, завуч школи; Рихло Ольга Іванівна – викладач російської мови та літератури;   Гулей Магдалина Василівна – піонервожата, вчитель російської мови та літератури, Забавська(Бугай) Галина Іванівна –вчитель початкових класів, Буряченко (Харюк) Катерина Пилипівна, Харюк Василь Васильович.

В 1972 році директором Шишковецької школи було призначено Березовського Івана Миколайовича, а вже в 1974 цю посаду обійняв Харюк Василь Васильович.

В 1974 році при школі було організовано районний літній табір праці та відпочинку для учнів старших класів, який працював щорічно аж до 1982 року. В цьому році для школи було добудовано їдальню .

З 1977 по 1978 школою керувала Гуменюк Мафта Іванівна, а в 1978 році на посаду директора школи було призначено Похну Володимира Петровича.

До кінця 70-х років минулого століття Шишковецька   восьмирічна школа була розміщена   в двох приміщеннях: старе приміщення на три класні   кімнати, побудоване за часів Австро-Угорщини і   приміщення на шість класних кімнат, побудоване в 1963 р. колгоспом «День урожаю». Їдальня для школи була добудована в 1974 році. Майстерні в школі не було, спортивний зал розміщувався в бувшій хаті-читальні, спорудженій ще в 30-ті роки минулого століття

Така матеріальна база не відповідала сучасним вимогам і не забезпечувала виконання навчальних   планів та програм. Постала необхідність будівництва нової школи, яка б повністю відповідала тогочасним вимогам. Тим більше, що випускники школи середню освіту продовжували здобувати в Киселівській середній школі, а Южинецької школи – в Ставчанській середній школі. Настала потреба відкривати в Шишківцях середню школу для двох сіл.

Колгосп „День урожаю” брав на себе зобов’язання побудувати нову середню школу. Але керівництво району з холодком відносилось до будівництва шкіл, не дозволяло розпочинати будівництво в Шишківцях. Та допоміг випадок. На відкриті партійні збори, які проводились в школі у вересні 1981 року, прибув   інструктор ЦК Компартії України, секретар обкому партії Іванеско і перший секретар Кіцманського райкому Фундюр Д.О. Оглянувши старе приміщення, яке виглядало дуже погано, секретар обкому   партії заявив, що тут необхідно негайно будувати нову школу.   Спочатку будівництво школи за планами району та колгоспу мало відбутися між селами Южинець та Шишківці, біля стадіону та гаража, там, де зараз знаходиться южинецький цвинтар. Але, завдячуючи твердій   позиції тодішнього голови сільської Ради Бугая Василя Дмитровича, який заявив, що ніколи   не погодиться на   будівництво школи між селами, і головного інженера проекту Єрченко Ф.І., яка заявила, що планувати школу на полі не буде, цей варіант було відкинуто . Школу було побудовано на місці старого корпусу . Проектував і здійснював контроль за спорудженням школи Чернівецький інститут „ Гіпроект”. Головний інженер проекту Єрченко Фаїна Іванівна.

Будівництво школи   велося на кошти колгоспу „День урожаю”,при підтримці голови колгоспу Сапожніка Василя Петровича. Вів будівництво Кіцманський агробуд, начальником дільниці був   житель села Киселів Філіпчук Олександр   Тодорович, прорабом будівництва був житель села Шишківці Фалібога   Михайло Васильович,   виконувала роботи бригада мулярів на чолі   з бригадиром Григірчиком Іваном Михайловичем. Всі будівельники   –   жителі   нашого села.

Внутрішні штукатурні роботи проводила бригада штукатурників на чолі із бригадиром, заслуженим будівельником України Харитоном із Нижніх Станівців Кіцманського району.

Зовнішню теразитну штукатурку проводила бригада із села Василів Заставнівського району на чолі із бригадиром Гривулом.

Сантехнічні роботи здійснювала бригада сантехніків Лужанського ПМК на чолі з бригадиром Бульбуком   із села Великий Кучурів Сторожинецького району.

Електротехнічні роботи проводила бригада Заставнівського РЕМ на чолі з бригадиром із Погорилівки Заставнівського району Червонієм.

Обладнання для школи отримували з Чернівецької оптово-роздрібної бази, наочні посібники – з Чернівецького відділу народної освіти і виробничого комбінату Чернівецького обласного відділу культури. В останні місяці в будівництві школи і її обладнанні приймали активну участь вчителі та учні школи, техпрацівники, ланки рільничої бригади колгоспу , батьки учнів.

Попередня кошторисна вартість будівництва школи складала 350 тисяч карбованців, але, в зв’язку з подорожчанням в 1983 році будівельних матеріалів і розцінок на виконані роботи, кошторис був перерахований і його вартість складала уже 800 тисяч карбованців. На обладнання школи було витрачено ще 80 тисяч карбованців. Після завершення будівництва школи колгоспу держава повернула 400 тисяч карбованців.

Почалися будівельні роботи в листопаді 1982 року, а повністю завершені в серпні 1984 року. Всі роботи по будівництві та облаштуванні школи тривали 22 місяці. 1 вересня 1984 року відбулося урочисте відкриття школи.

Шишковецьку восьмирічну школу   було реорганізовано в Шишковецьку середню школу. Навчальний заклад було розраховано на 464 учні. Школа повністю була забезпечена всім необхідним для успішного виконання навчальних програм: два лінгафонні кабінети, кабінет з пультом управління технічними засобами , два вузькоплівкові кіноапарати, 6 телевізорів, 7 програвачів, магнітофони, діапроектори, радіоцентр та інші ТЗН; в актовому залі було встановлено стаціонарну широкоплівкову апаратуру.

Педагогічний колектив школи поповнився новими енергійними висококваліфікованими кадрами: Кравчик Віктор Якович, Гаврилюк Леонід Михайлович, Фалібога Олена Дмитрівна, Фалібога Ірина Іванівна, Літун Домка Володимирівна, Філіпчук Антоніна Марківна. Завідуючою бібліотеки була призначена Каралаш Марія Іванівна. Із 22 вчителів і вихователів , які приступили до роботи в школі в 1984 році 16 мали вищу освіту і 6 мали середню спеціальну освіту .

Продовжувалась робота по дообладнанню і оформленню шкільних кабінетів та удосконаленню навчально-виховного процесу. Так Кравчик В.Я. прекрасно обладнав кабінети хімії та біології, Гаврилюк Л.М. обладнав військовий кабінет і тир, Фалібога О.Д. – кабінет історії, Рихло С.М. – кабінет фізики, Іліка Л.Г. – кабінет математики, Фалібога І.І. – кабінет російської мови та літератури,

Шупеня І.І. – спортзал, спортивну площадку та тренажерний зал, Каралаш М.І.- бібліотеку, яка налічувала 11790 примірників книг, Рудейчук В.В. – піонерську кімнату, Бугай Г.І. , Мулявко Н.С., Танасійчук Д.Г. добре обладнали кабінети для навчання молодших класів, а Рихло М.В. та Бугай К.О. – ігрові кімнати для груп продовженого дня.

В 1984 році школа перейшла на навчання дітей шестирічного віку. Для первачків вчителька Григірчик І.І. та вихователь Літун Д.В. чудово обладнали ціле крило школи : клас, ігрову кімнату та спальню для дітей. Особливо гарно була оформлена і укомплектована ігрова кімната для групи продовженого дня :

10 велосипедів, 15 самокатів, набори дитячих ігор, достатня кількість м’ячів і різноманітних іграшок.

Дуже багато зробив тоді по оформленню школи тодішній завгосп Мітран Раду Михайлович.

Проводилась наполеглива робота по удосконаленню форм і методів навчання , особлива увага зверталась на використання ТЗН та різноманітних наочних посібників.

Покращенням навчально-виховної роботи та відповідали за неї чудові заступники директора з навчально-виховної роботи Філіпчук Антоніна Марківна,а потім – Літун Домка Володимирівна.

Була добре налагоджена позашкільна і позакласна робота. В школі працювало 10 гуртків, проводились різноманітні масові позакласні заходи. Особливо гарно в школі проводилась гра «Зірниця», «Готовий до захисту Батьківщини» , паради жовтенятських військ, різноманітні змагання між класами та з сусідніми школами, піонерські збори, лінійки , піонерські вогнища. Для організації цієї позакласної роботи багато робили заступники директора з виховної роботи Іліка Л.Г., Фалібога О.Д., старша піонервожата Рудейчук В.В. і вчитель фізкультури Шупеня І.І.

В 1985 і 1986 роках в школі працював районний піонерський табір.

З 1992 по 1995 рік директором школи працював Харюк В.В.. В 1994 році школа перейшла з 10-річного навчання на 11-річне. Базовою школою стала 9-річка .

А з 1995 року і по сьогоднішній день школу очолює Танасійчук Андрій Васильович

В 2000 році змінено систему оцінювання знань учнів: замість п’ятибальної була введена дванадцятибальна система .

В 2004 році приміщення школи було газифіковане. В 2006 році обладнано новий комп’ютерний клас, який потім підключили до мережі Інтернет.

На даний час в Шишківській школі працює 25 педагогів:

Танасійчук Андрій Васильович – директор школи, вчитель фізики

Вівчарук Олена Дмитрівна – заступник директора школи з навчально-виховної роботи, вчитель історії

Грінка Любов Василівна – заступник директора школи з виховної роботи, вчитель права, економіки та людини і світ

Вівчарук Іван Іванович – вчитель історії, художньої культури

Візнюк Ольга Ярославівна – вчитель хімії та біології. екології

Вольф Лілія Василівна – вчитель математики

Гулей Василь Андрійович – вчитель музики

Гуменюк Наталія Радівна – вчитель української мови та літератури

Гунчак Ілона Дмитрівна –вчитель інформатики

Деревенко Уляна Іванівна – вчитель української мови та літератури, образотворчого мистецтва

Каралаш Марія Іванівна – бібліотекар

Липка Марія Іванівна – вчитель географіїї

Літун Олена Василівна – вчитель німецької мови в початкових класах, вихователь групи продовженого дня

Михайлюк Тетяна Володимирівна – вчитель німецької мови

Мулик Інна Миколаївна – практичний психолог

Піцик Ольга Валеріївна – вчитель початкових класів

Похна Віталій Володимирович – вчитель трудового навчання

Рихло Марія Василівна – вчитель початкових класів

Рудейчук Василина Василівна – педагог-організатор

Стефанчук Тетяна Семенівна – вчитель початкових класів

Федорів Ольга Вікторівна – вчитель математики

Шпачинська Наталія Степанівна – вчитель української мови та літератури

Шупеня Джета Миколаївна – вчитель світової літератури

Шупеня Ілля Іванович – вчитель фізичної культури, Захисту Вітчизни

Шупеня Параска Василівна – вчитель початкових класів